Як і у випадку з виразом «Після нас [хоч] Потоп» початковий сенс образу «Сто днів» був зовсім не таким, яким його пізніше вписали на «Скрижалі історії».

Він не мав ніякого «компліментарного» для імператора Наполеона І (як «суперменеджера», котрий за такий стислий термін зумів не лише повернутись до влади, але й втілити в життя цілу низку важливих рішень) навантаження.

Швидше навпаки.

Його вжив, 8 липня 1815 року, під час зустрічі короля Луї (Людовіка) XVIII, префект департаменту Сени граф де Шаброль. У тому сенсі, що минуло цілих сто днів, як «Його Величність змушений був покинути Париж, супроводжуваний сльозами та стогонами вірних підданих».

До речі, парижани з ентузіазмом зустрічали як повернення Наполеона Бонапарта, так і друге «воцаріння», після ста днів відсутності, Луї Бурбона.

5e9eb86d6d781.jpg

Луї XVIII (1755 – 1824) — останній французький монарх, який правив пожиттєво і зміг передати корону спадкоємцю. Власне, перша «безексцесна» передача повноважень по тому відбулася аж у 1905-му році. Всі інші французькі правителі ХІХ-го століття (королі, імператори, президенти) в той чи той спосіб змушені були зрікатися влади (або помирали/були вбиті під час каденції).

P.S. Цікаво, що, за останній рік, набридливо-популярний раніше сюжет підведення підсумків «100 днів» перебування при владі, цілеспрямовано «затирався».

Це легко перевірити – мінімум публікацій в українських ЗМІ стосувались першої «стоденки» Володимира Зеленського, непоміченим пройшов цей рубіж і в уряду Олексія Гончарука. З високою долею вірогідності не стане він приводом для підсумків та висновків щодо ефективності уряду Дениса Шмигаля.

Трохи дивно для команди, яка прийшла під наполеонівськими гаслами «швидких змін„…

До речі (російською — «просто к слову»)): найбільшою аморальністю перший французький імператор вважав братися за справу, яку ти завідомо не зможеш зробити.

P.P.S.

5e9ec8ff94917.jpg