У 1980 р. «адвокат», а насправді негласний співробітник КДБ Віктор Медведчук допоміг радянській системі ув'язнити Василя Стуса. Про це знали всі. Автору цих рядків ще на початку 2000-х про це розповідали у школі. Стуса вивчали у школі і ставили пам'ятники, а його кат впевнено робив політичну кар'єру при всіх президентах: від «націонал-демократів» Ющенка та Порошенка до проросійського Януковича та амбівалентного Кучми. Мертвий (хоч вони і не вмирають!) герой та живе втілення безкарного зла. Зла, яке було звичайним дрібним чортеням на службі у московського демона. Але з яким ніхто не хотів по-справжньому боротись.
А чортеня тим часом нарощувало м'язи, продавало газ та купляло депутатів, отруювало український політичний клас корупцією, а населення – пропагандою ненависті з телеканалів ZIK, NewsOne та 112. І лише тоді, коли воно стало чи ненайбільшою внутрішньою загрозою для держави, буквально за півроку до війни, влада врешті наважилась зробити запізнілий напівкрок та посадити Медведчука під домашній арешт.
Сьогодні ми маємо мільйони прикладів героїзму. Але й тисячі великих й маленьких зрад. І, що найгірше, — зрад більш ніж прогнозованих.
Мер Рубіжного Сергій Хортів. У 2014 р. звертався до росії з закликом «звалити київську хунту» та блокував українську військову техніку. Не був покарний. У 2015 р. обраний мером м. Рубіжне. У 2022 р. цілком очікувано перейшов на сторону ворога та допоміг йому захопити місто.
Кіріл Стрємоусов, заступник керівника окупаційної адміністрації Херсону.До 2014 р. був одним з організаторів «руськіх забєгов» у Херсонській області. У 2014 р. організовував проросійські мітинги, був головою Херсонської організації соцпартії Ківи. Неодноразові спроби притягти до кримінальної відповідальності були безрезультативними.
Євген Баліцкій, номінальний керівник окупаційної адміністрації Мелітополя і захопленої частини Запорізької області. Народний депутат від партії регіонів, який голосував за диктаторські закони. У 2018 р. проти Балицького була порушена кримінальна справа за ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність України) та ст. 111 КК України (держзрада). Безрезультативно.
Ці люди навіть не зрадники у повному сенсі цього слова. Зрадник – той, хто маскує свої справжні думки за маскою патріотизму, а потім наносить удар в спину. А це – відкриті вороги, які вільно відчували себе на території України. Яких ми намагались не помічати, концентруючись на тих позитивних результатах, які досягла Україна у 2014-2022 р.
Минулого не змінеш. Воно таке, яке є. І зараз я не закликаю полювати на відьом та саджати до тюрем всіх, хто мав проросійські погляди. Більш того, можу навіть повірити (принаймні хочу вірити) у переродження Вілкула та Добкіна – російські ракети дійсно найпотужніша зброя українізації, яка може допомогти навіть у важких клінічних випадках. Але винні мають понести покарання. Юридичне, репутаційне, моральне – відповідно до ступеню своєї провини. Зло повинно бути врешті-решт покаране. Бо інакше воно знову повернеться.
