Зеленський хоче капітулювати перед Росією. Загорнути капітуляцію у красиву, але фальшиву обгортку миру. Для солідності прикритися «формулою Штайнмаєра». І завершити цей процес під час особистої зустрічі з Путіним. Хоче, але поки що не може. Проте не втрачає сподівання досягти свого і вперто шукає варіанти миру шляхом капітуляції.

Цілком можливо, що вже сьогодні ми могли жити в іншій реальності. Припустимо, зустріч Зеленського з Путіним, про яку він так палко мріє, відбулася. На ній комік-президент без жодних докорів сумління підписав би «формулу Штайнмаєра» та інші додаткові побажання Москви. Франція і Німеччина привітали Зеленського з тим, що він пішов на домовленості з Путіним. У ДНР і ЛНР розпочалася підготовка до виборів. Питання про передачу Україні контролю над кордоном зникло з порядку денного. Про Крим ніхто і не згадав. Українські війська розпочали повномасштабний відступ з Донбасу. Зеленський навіть отримав теплі вітання з Кремля у зв'язку прогресом на шляху до нормалізації відносин. Світове співтовариство запустило процес зняття санкцій з Росії. А Зеленський вніс на розгляд Верховної Ради новий закон про особливий статус Донбасу. І капітуляція України стала б доконаним фактом.

Але поки що цього не сталося. Капітулювати Зеленському заважають три основні фактори.

Перший фактор – масові акції протесту під гаслом «Ні капітуляції», які охопили всю Україну. На вулиці вийшли десятки тисяч людей. Громадський спротив ініціювали як націоналісти з Правого Сектору, «Свободи» та інших організацій, так і представники ліберального табору з «Демократичної сокири», ГО «Вільні люди» і новостворений Рух опору капітуляції. Сюди ж увійшли депутати з «Європейської солідарності», частина з яких підтримувала особливий статус Донбасу в 2014 році. Ветерани російсько-української війни, патріоти, політики та громадські діячі об'єдналися навколо протидії капітуляції.

Для Зеленського та олігархів, які стоять за ним, важко зрозуміти, що українці здатні виходити на майдани заради ідеї, а не через гроші. Тому для влади громадянська активність українців стала повною несподіванкою. Впевнений, що Зеленський навіть не міг припустити, що вже через кілька місяців свого президентства виводитиме на вулиці десятки тисяч осіб. А натовп перед стінами його офісу скандуватиме: «Зелю геть». Бурхлива і жорстка реакція суспільства стала шоком для влади. Кудись поділася масова підтримка і 73%. Колишній актор з кварталу так і не зміг зрозуміти просту істину: долю країн та націй визначає не пасивна і байдужа маса, а свідомі громадяни. Саме цих громадян-патріотів і вивів на акції протесту Зеленський своєю недолугою зовнішньою політикою.

Другий фактор – рішення рад різних рівнів по всій Україні, які виступили проти реалізації «формули Штайнмаєра». Мова йде зовсім не про кілька рад Західної України, як це легковажно заявив Зеленський. З ініціативи ВО «Свобода» десятки міських, районних та обласних рад по всій Україні ухвалили звернення до Президента України щодо недопущення капітуляції України у війні за так званою «формулою Штайнмаєра». Проти планів Зеленського домовитися на умовах Путіна об'єдналася вся Україна від заходу до сходу та півдня. Праві сили твердо і послідовно протистоять будь-яким спробам накинути на Україну зашморг капітуляції. Так було 16 вересня 2014 року, коли з ініціативи Петра Порошенка парламент із брутальними порушеннями ухвалював закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Так було, коли Верховна Рада 31 серпня 2015 року голосувала за включення в Конституцію України положення про особливий статус Донбасу. І сьогодні «Свобода» ініціює по всій Україні позачергові сесії місцевих рад та акції протесту проти капітуляції. Повністю ігнорувати думку представників громади ризиковано для влади.

Третій фактор – дії добровольців на Донбасі, які заявили, що не допустять відведення українських військ. Відводити українські війська з української землі, за яку проливалася кров, злочинно. Але Зеленський поставив собі за мету задовольнити примхливе бажання Путіна. І готовий хоч сьогодні дати наказ вивести нашу армію з укріплених позицій в поле напередодні зими. Здати відвойовані у російських окупантів населені пункти. Віддати на поталу ворогу українське населення Донбасу, яке підтримувало українську армію. На заваді його намірам стали добровольці, які приїхали у Золоте і заявили: українська земля не здається. І якщо українські війська таки виведуть за наказом Зеленського, добровольці стануть тією силою, яка замінить солдат. Як це вже було у 2014 році.

Зеленський опинився у патовій ситуації. Дати прямий наказ розігнати колишніх воїнів, які стіною стали проти його капітуляційних планів, він поки що побоюється. Але бажання домовитися з Путіним у нього теж дуже велике. Тому президент і далі вдає, що ніяких обстрілів на Донбасі немає. А якщо і є, то вони лунають не там, де мають відводити війська. Хоча така позиція є абсолютно хибною. Не можу собі уявити, щоб президент країни давав пряму вказівку армії залишити свою землю, бо цього хоче агресор.

Що далі? Зеленський не полишатиме спроб таки проштовхнути капітуляцію. Буде далі маніпулювати тезою про мир. Вдаватиме з себе видатного миротворця і нарікатиме на поганих політиків, які заважають йому примиритися з Росією. Буде проголошувати плаксиві промови про те, що треба перестати воювати і домовлятися на фоні загибелі українських воїнів від рук окупантів. А можливо вдасться до шантажу і залякувань. Як це вже зробив його міністр закордонних справ Вадим Пристайко. Той пригрозив скоротити на третину бюджет на пенсії, зарплати, медццину, якщо суспільство не погодиться на «формулу Штайнмаєра».

Логіку його дій можна зрозуміти. Не для того він та олігархи, які за ним стоять, приходили до влади, щоб захищати українські національні інтереси. Не для того вкладалися великі гроші у розкрутку проєкту «слуги народу», щоб він працював на Україну.

Для України згода на мир шляхом капітуляції означає втрату незалежності і перетворення у нову Малоросію. А для влади капітуляція відкриває нові можливості. Можна заробляти, торгуючи з агресором і розважаючи агресора на концертах і під час виступів. Купувати у Росії сировину та електрику. Інтегруватися у російський простір. Не тривожити олігархів. Та й від імітації реформ можна остаточно відмовитися.

Після перемоги Зеленського Путін спить і бачить, як Україна впаде йому до ніг. Його мрія от-от мала б здійснитися. Але українці вже не раз розчаровували Москву та її слуг в Україні. Тож радіти прихильникам капітуляції передчасно.