Вийшов ввечері з больнички, тут мені на зустріч випав розмальований на честь свята влюблєнний Валінтін. Тобто дуже п'яний чувак, який своїм перегаром ледь не обпалив мені обличчя .
-Братан, дай телефон, дуже треба привітати свою дівчину. Дуже треба. Допоможи.
Я навіть не знаю чому зупинився, в 99% випадків я таких посилаю подалі.
Я йому простягнув телефон. Він жестом показав, що він не може натиснути на клавіатуру. Хвилин 5 я витягував з нього цифри і таки вийшло їх набрати. Почув гудки і швидко віддав Валінтіну телефон. Він щось мимрив, намагаючись бути люб*язним та закоханим наскільки може бути всраку п'яний чоловік. Я не знаю хто його чув, але тіліфон він тримав догори дригом 
. Потім він знесиленний віддав телефон мені, схопивши стовп руками і сказав:
-Братан, тебе.
Я підніс телефон до вуха там приємний жіночий голос вибачився за неприємності та попросив запхнути цього ідіота до маршрутки та попросити водія щоб той викинув на потрібній зупинці. Як виявилося це викладач ВНЗ, філософ, молодий гегельянець
Я відпер молоду надію нації до зупинки на Лукянівці. Але я не міг його відпустити просто так: купив йому букет польових квітів та заплатив за нього в маршрутці і попросив водія.
Але що відбулося далі просто збило мене з ніг.
Цей філософ сказав мені на прощання:
-Ти тоді зробив все так як потрібно було. Тоді це було це правильно. Але час змінився і ти змінився. Тому забий.
Ви не повірите, саме ці слова, саме їх God damned, сказав мені лікар під час прощання
