Весь день у своїй стрічці на фейсбуці я спостерігаю жорсткі батли між тими хто проти прийнятого у першому читанні Закону про мови та його прихильниками. Як виходець з російськомовного регіону, давно для себе вирішив, що основною мовою в моєму житті буде українська.
І я не хочу зараз розповідати про те як в середині 2000-х українська вважалася мовою неосвічених селюків або грьобаних пособніков фашистов. Я не хочу пригадувати дурну бабу, яка в університеті викладала мовознавство і через те, що я спілкувався у неї на парах українською, вона називала «мене хітрожопим западенцем». Я не хочу розповідати про те як селюки, які хотіли влитися в міську юрбу, говорили різні дурощі на суржику. В смердючому автобусі, який їхав в село, вони говорили виключно па-рускі бо «єдут с горада». І я впевнений кожен з вас може привести сотні/тисячі таких жахливих випадків. Це було дуже ганебно коли молоді люди забували звідки вони родом. При чому дуже вражала швидкість забуття.
Україна не може відродитися поки «мова» як зневажливо її називають сєпари та лишньохромосомні росіяни не буде використовуватися в широкому побуті. Не можна відрікатися від свого минулого. Не хочеться бути Капітаном Очевидністю, але пригадайте зі шкільного курсу історії – скільки разів забороняли українську мову в Російській Імперії, скільки кадебісти знищили інтелігенції, яка прагнула її зберегти. Це ж очевидні факти. Це наша історія. Гірка, але яка вже є.
Російська мова використовується в Україні штучно, вона не є природньою для цієї землі. Так для чого тоді ж нам нав'язують думку що без неї Україна — це не Україна? Тільки я не розумію, як можна вивчити англійську/німецьку/французьку і не вивчити українську? Це суто український феномен? Чи хтось десь чув подібне? А знаєте, я скажу чесно, в мене таких знайомих до біса багато. Їх мотивація – це звичайна дурість та невдячність.
Адже яка б не була Україна погана/корумпована/… але це ми вині в тому, що так сталося. Земля ж, по якій ми ходимо, дає нам набагато більше ніж іншим народам. Відмовляючись від рідної мови ми відмовляємося від цієї землі. Тому, оці всі «стєнанія» та влаштовані істерики з приводу закону є штучними. Невже не зрозуміло, що природа бере своє. Рано чи пізно.
І наостанок, я би просив Верховну Раду не зупинятися на досягнутому та зробити мову програмування Python другою державною. Адже, ІТ – сфера приносить державі значні прибутки і краще вже займатися програмуванням ніж читати Достоєвського. Це наше майбутнє. Крім того, це швидко позбавить нас від «руского міра» та пожене на вокзали тих, у кого щелепа не по-природньому сформована.
