Ганнес Штайн у своїй статті зауважує, що «Трамп зберігає таємниці про деталі розмов з Путіним». Буде правильно відразу сказати, що приховування інформації від оприлюднення є одним з пріоритетів будь-якої владної системи. Для цього використовуються найкращі спеціалісти та алгоритми. В цьому контексті необхідно згадати нещодавню подію пов'язану з Полом Манафортом. Цей піарник займався передвиборчою кампанією Трампа, але перед цим він допомагав українському екс-президенту Януковичу. Американський прокурор заявив, що Манафорт в 2016 році передав співробітнику російських спецслужб Константіну Кілімніку результати соціологічних опитувань. Подібним чином вони опинилися й в близьких до Росії українських олігархів Сергія Льовочкіна та Рината Ахмєтова. Згодом російські хакери успішно атакували сервери Демократичної партії щоб викрасти потрібні дані. Тож зрозуміло, що колишнього піарника Трампа звинувачують у прямій роботі на іноземну державу. Сам американський президент неодноразово повідомляв, що не існує жодних підкилимних домовленостей з Путіним. Але американська преса не дуже вірить цим словам. Так в New York Times вийшло розслідування про те, що Трамп звільнив колишнього директора ФБР Джеймса Комі за те що він почав проводити розслідування про контакти нинішнього президента з Росією. Питання, яке хвилює всіх полягає в тому, чи є в Москви щось суттєве, чим можна реально шантажувати президента США. Американські журналісти справедливо зазначають, що немає жодних розшифровок розмов Трампа та Путіна на зустрічах в Гамбурзі, Гельсінкі, тощо. Вони просто відсутні. Прес-служби голів держав відмовчуються. І це звичайно породжує численні чутки та теорії змов. Тим часом, розслідування контактів Трампа з Росією продовжується, що свідчить про те, що американська правова система вважає слова американського президента про відсутність таких беззмістовними та шукає докази зворотного. Трамп намагається врятувати своє положення замінивши міністра юстиції. За визначенням багатьох експертів та аналітиків, новий міністр спробує якщо не зупинити хід розслідування то затягнути його на якомога довший період часу. Але вже зараз ясно, що ні те ні інше не вдасться зробити. З кожним днем збільшується тиск від суспільства.
Впливовий німецький колумніст Ріхард Герцингер підкреслює, що «Північний потік-2 є глибоко антиєвропейським». Посол США недавно розіслав листа з попередженням про небажану участь німецьких підприємств в будівництві «Північного потоку-2». В протилежному випадку, Вашингтон обіцяє застосувати санкції. Формально поведінка американців може вважатися такою, що порушує правила дипломатичного спілкування та є контр-продуктивною. І так, ніхто не буде заперечувати, що США не вигідна побудова цього газопроводу. Але, в той же час, Німеччина приймаючи активну участь в цьому проекті, робить велику помилку, яка матиме тяжкі наслідки для всієї Європи, точніше для її спільного майбутнього. Очевидно, Берлін не розуміє його зовнішньо-політичних плодів, а це неминуча подальша ізоляція Німеччини. Чи потрібно говорити про значні економічні перспективи країни в цьому випадку? Також потрібно завжди пам'ятати, що Путін розглядає газ не тільки як заробіток а як потужний засіб політичного тиску на європейські країни. І здається, тільки Берлін не розуміє цього. Та й в самій Німеччині експерти в енергетичній галузі не вважають цей проект аж таким вже потрібним та економічно вигідним. Для Газпрома — звичайно це супер-прибутковий проект. А для Путіна – це додатковий інструмент шантажу. Також, ніхто не бере на себе сміливість сказати, що у випадку успішного завершення проекту — Німеччина стане ще більш залежною від Росії. І мова вже не йтиметься про суто економічні питання, а зачепить внутрішньо та зовнішньополітичні сфери. Впертість в протистоянні політиці Трампа, яку демонструє німецька еліта у випадку «Північного потоку-2» є глибоко помилковою. Чи вартий російський газ втрачених відносин з США? Також ясно те, що американський президент буде гнути свою лінію. А те, що німецький політичний істеблішмент хоче йому насолити насправді посилює лише його внутрішньополітичних ворогів. Вашингтон хоче зменшити енергетичне домінування Москви в Європі та витіснити її. Але німецькі політики все применшують до простих цифр, нібито американський зріджений газ буде дорожчим за російський, значить він не потрібен. Берлін своїми рішенням по цьому проекту заганяє своїх європейських партнерів в глухий кут. Їм залишається лише сподіватися, що тиск американських санкцій зупинить будівництво цього газопроводу.
Джонні Ерлінґ інформує про небезпечні сигнали в міжнародній економіці. На перший погляд зовнішня торгівля Китаю — це успішна історія. Але за гарними цифрами криється неочікувано сильний негативний сигнал – з потужними наслідками. Ринки вже знервовані. Американський президент справедливо злиться, адже торговельний дефіцит з Китаєм, навіть незважаючи на штрафні мита, став ще більшим. Взагалі, зараз прийнято захоплюватися торговельною політикою Пекіна, але не все так однозначно. Так, в четвертому кварталі минулого року, об'єм зовнішньої торгівлі впав на 4,4% в порівнянні з минулим періодом. Це лише один з показників того, що економіка Піднебесної досягла своїх висот. Як наслідок ринки застигли. Азійські фондові ринки відреагували на таку новину зниженням своїх індексів. Масла в вогонь додало й те, що до цих пір не вирішений торговельний конфлікт з США. Китайські аналітики зазначають, що коли Трамп й далі буде форсувати торговельну війну, то прибутки Китаю впадуть на половину. А деякі з них взагалі шокують своїми припущенням, що економіка Піднебесної перестане зростати взагалі. З огляду на зростаючі ризики, Пекін почав думати про можливі наслідки «перегріву». Так, в місцевій пресі вже заговорили про державну допомогу та зменшення податкового тягаря. Треба сказати, що Європа залишається найбільшим торговельним партнером Пекіну. Експорт з Китаю зростає з року в рік. Але найбільшою проблемою для китайців є налагодження відносин з Вашингтоном. Поки що їм вдалося відтермінувати накладення додаткових штрафних мит на свої товари. Але ніхто не може гарантувати, що ситуація не зміниться. Друга за значимістю проблема Пекіну є його енергетична та сировинна залежність. Це робить їх дуже вразливими. Отже, за всіма показниками, можна ствердно говорити, що перед глобальною економікою стоять серйозні виклики.
Томас Кілінгер запитується «коли ж це все закінчиться»? Ну от хто б сумнівався, що результати переговорів з ЄС не спровокують шквал критики відносно Терези Мей? В оцій всій невизначеності щодо майбутнього Британії, здавалося, лише одне питання не викликало сумнівів — це те, що нинішня очільниця з легкістю переживе вотум недовіри. Але й тут все знову переплелося. Як тільки це питання внесли в порядок денний, то закрутилася серйозна гра. Це все й так погіршило становище Мей. Єдиний урок, який можна взяти з цієї поразки в Нижній Палаті, так це те, що іноді краще без компромісів, ніж з ними. Обидві альтернативи, які могли б допомогти вирівняти ситуацію були відкинуті. «Залізна Леді» нового штибу. Нове голосування за вихід Великобританії з ЄС, Мей відкинула з властивою їй впертістю. Чим довше триватиме протистояння навколо Brexit, тим гіршими ставатиме британське сьогодення. Англія так і не отримала європейської ідентичності, ЄС залишається їй далеким та чужим. Повторення результатів голосування референдуму в 2016 році більш ніж можливе. Але як Великобританії здобути повагу серед членів-країн ЄС? Ніяк. Тому тим, хто почав цей процес дезінтеграції, доведеться, в оточенні великих проблем, шукати вихід.
