Боротьба за український Крим триває. На материковій Україні питання окупації півострову підіймають ряд організацій, але в самому Криму є журналісти та правозахисники, які в першу чергу поспішають на допомогу репресованим. І це «Кримська солідарність». Сьогодні поспілкувалась з представницею організації, правозахисницею Лутфіє Зудієвою.
Яка, на сьогоднішній день, кількість політичних в'язнів?
За даними правозахисників, станом на кінець грудня у Криму 117 осіб перебувають у місцях позбавлення волі у рамках політично мотивованого й/або релігійного переслідування. Серед них більше 15 осіб – це люди похилого віку, яких ми зобов'язані врятувати якнайшвидше.
Наскільки мені відомо, значна частина з них — це представники громадської організації «Кримська солідарність» (далі КС)?
Так, в списку політичних в'язнів велику кількість складають активісти КС. Їх не менше 50 людей. Серед них три правозахисники: Сервер Мустафаєв, Емір-Усеїн Куку та Різа Ізєтов, а також 10 громадянських журналістів. Один з них під арештом — Амет Сулейманов. Інші — в СІЗО. Це зрозуміло, тому що наша діяльність ні владі, ні силовикам не подобається.
Фото: Емір-Усеїн Куку
А чим вони займались в організації?
Взагалі КС з'явилася в 2016 році в якості відповіді звичайних людей на репресивні дії РФ – як неформальна правозахисна організація для захисту жертв політичних репресій.
Коли люди в Криму почали розуміти, що зміна правового поля потягнула за собою масові переслідування людей за їхню політичну, громадянську, релігійну позиції. До людей прийшло розуміння, що потрібно цьому протистояти. Бо ні правоохоронні, ні судові органи не зацікавленні в установленні справедливості. Російська «правова» система в Криму стала інструментом політичних цілей проросійської влади. На першу зустріч зібралося близько 15-20 людей, а зараз це вже сотнi. Це були адвокати, представники Меджлісу кримськотатарського народу, родини політв'язнів, активісти.
Хтось сидить за тероризм, хтось за диверсії. Комусь вміняється екстремізм. Тобто яка стаття буде застосована, це друге питання. Люди, в першу чергу, переслідуються через свою позицію.
Багато з засуджених активістів, журналістів висвітлювали судові засідання, деякі займались правозахисною діяльністю. Наприклад, Різа Ізєтов, він велику допомогу надавав адвокатам, був громадським захисником. Емір-Усеїн Куку — з початку окупації висвітлював тему викрадення та катування людей, їх затримання.
А чи підтримують жителів півострову вашу діяльність? Яке в них ставлення до «Кримської солідарності», отримуєте фідбек?
За останні місяці були масові обшуки, затримання, катування електричним током. І це викликало сильний резонанс у кримсько-татарському соціумі. На повідомлення про катування Нарімана Аметова відреагували в більше ніж 40 містах та містечках півострову. Люди знімали відео, критикуючи дії правоохоронців.
Фото: Наріман Аметов
В будинки людей, яких катували, приходили люди. Щоб підтримати. Деякі були готові чергувати біля будинку активіста, щоб це знову не повторилось.
Взагалі круг людей в КС розширюється. Приходять різні люди, щоб допомогти. Щоб працювати з дітьми політв'язнів, підключаються психологи, дуже багато педагогів зараз в Криму працюють з ними. Для висвітлення подій підключаються громадянські журналісти з різних частин Криму. Також є громадські захисники, які допомагають адвокатам. Це пов'язано з тим, що кількість справ у Криму зростає. Є не тільки кримінальні справи, де людям загрожують реальні терміни ув'язнення, є маса просто адміністративних справ.
Є і молодь, яка хоче навчитись цьому. Ми якраз зараз займаємось пошуком освітніх закладів, які б могли прийняти таких людей.
Яка взагалі зараз ситуація в Криму? Ви казали обшуки посилились, їх стало більше.
Останнім часом більше посилились масові затримання. В вересні, жовтні, листопаді були затримання по 40-50 людей. Раніше силовики тримали себе в руках, не затримували слухачів на судах. Але після серпня, можливо після Кримської платформи, або за 7 років втомились чекати, поки люди розійдуться, бо підтримка тільки зростає, і вирішили більш агресивними діями переломити ситуацію на свою користь. Але це ще більше веде до консолідації, ще більше мотивує людей виходити на захист політв'язнів.
Ваша організація певно стикається з пропагандистською машиною РФ. Як вони це подають, у чому вас намагаються звинуватити?
Я б не сказала, що вони роблять це масовано. Був період, коли таких публікацiй у навколовладних кримських ЗМІ було багато. Казали, що ми захищаємо терористів та екстремістів.
Ми намагаємось писати виключно факти. Просто передаємо реальність, щоб люди читали, самі давали оцінку, приймали рішення. Тому нас в чомусь звинувачувати стає все важче. І якщо кількість обшуків, арештiв зростає, і ми про це розповідаємо суспільству, то це — реальність.
Яка взагалі обстановка в Криму після майже восьми років окупації? Населення звикло до російської «влади» чи все ж таки має більш проукраїнську позицію?
Мені здається, що рівень критичних настроїв зростає і це пов'язано не тільки з затриманнями та арештами кримських татар. Це пов'язано з економічними умовами, рівнями несвободи. Бо під переслідування може потрапити будь-хто. В зоні ризику кожний житель Криму.
Зараз люди живуть між двома країнами. Чекають активної боротьби за своїх громадян з боку України і намагаються вистояти репресії РФ.
А яка зараз ситуація з коронавірусом на півострові? Чи забиті лікарні, достатньо ліків?
Сьогодні ситуація краща, ніж була в 2021 році. Смертей вже менше. Але в медзакладах дефіцит ліків, хоч і влада каже, що нібито достатньо. Палати переповнені, втомлені медики. Багато людей лікуються вдома чи приватних лікарнях. Я цю хворобу, наприклад, лікувала самостійно, але різні випадки бувають і різний рівень захворювання.
Жити в репресіях — це як фізично, так і емоційно бути під тиском. Ваша боротьба триває вже не один рік. Чи стикались ви з таким явищем як вигорання?
Я не відчуваю емоційного вигорання, але саме тому що звичайна людина, iнколи відчуваю фізичну втому, коли тобі не вдається протягом двох-трьох днiв поспати, наприклад. Через обшуки та затримання, пов'язане з цим необхідне спілкування з правозахисниками та журналістами. Але організм швидко відновлюється після глибокого сну.
Для мене найважче – дивитися у вічі матерям політичних ув'язнених. Це найбільше ранить, тому що обманювати я не вмію, а правда їх не потішить. І робота продовжується. Впевнена, те, що ми робимо, це правильно. Системна робота в довгостроковій перспективі дасть результати.
Як думаєте, коли відбудеться деокупація півострову? Які для цього мають бути умови?
Мені не хотілося б говорити про якийсь силовий сценарій. Мені важливо знати, що мої дії не несуть загрозу оточенню. Найоптимальніший варіант — дипломатичний, але цей варіант буде можливий, коли в Кремлі з'являться люди з іншою політичною культурою. Люди, які зрозуміють, що сила — це не єдиний аргумент, а у Криму живуть різні люди. І не всі просили Росію, щоб вона прийшла їх «боронити».
