Якось ми гуляли з моїм другом, який живе в Берліні, по Андріївському узвозі. Побачили панораму міста, на яку я відреагувала: «Вау!», а він – «Який несмак! Київ такий забудований. Висотки та старовинні будівлі просто переплетені». Тоді я зніяковіла і почала звертати увагу.
Справді, якимось особливим чином Київ не цінує свою історію. Від міської влади, яка продає землю за шмат золотого батону до людей, які навіть не помічають, що умовно біля церкви 17 століття з'явилась 30-типоверхова будівля.
Я спостерігаю за історією з будинком-«монстром", що на Подолі. Після рішення суду знести верхні поверхи він став, наче, ще більшим. Зносити цей несмак так ніхто й не почав.
А як непросто отримати дозвіл у КМДА на створення скверу. Навіть з готовою громадською ініціативою, яку підписали майже 2 тисячі людей. Так, як це на Рейтарській біля скверу Нарбута або на Воздвиженці, де хочуть побудувати парк, замість будмайданчику.
Ставлення до історичних місць взагалі жахливе. Для місцевої влади їх, наче, не існує. Той самий будинок авіаконструктора Сікорського, де він зробив перший у світі вертоліт. Зараз то більше виглядає на звичайний смітник.
Або будинок на розі Волоської та Іллінської вулиць. Історичний будинок, який пов'язують з Києво-Братським монастирем. Горить чи не щороку і відповідно на вигляд зовсім не ок. До нього теж немає нікому діла.
Цей список довгий та болючий. Ви й самі, певно, коли гуляєте містом бачите це. Не завжди та й не всі. У нас ж бо багато справ, щоб звернути увагу та підняти очі. Але інколи все ж підімаємо. Я ось теж.
На фото будівля поліклініки Спілки письменників України, яка майже в аварійному стані (by Чарівний Київ)
