Зміни на краще

Кваплюсь повідомити: нам усе краще та краще. Не помічаєте? То від вашого вродженого порохоботства. Але навіть ви бачите чудові зміни, які роблять наше життя, як мінімум, не таким нудним.

Зміни? Та їх дохріна! Найголовніше- не надто думати. Робити щось треба рішуче та швидко. Думають ті, кому треба, вони кажуть, а влада виконує. Це вам не якась там «владна вертикаль»: це владне усе! Монобільшість в Раді. До того ж, зауважте, на усю монобільшість вистачає одного мономозку. І він не в Раді. Круто? Отож! А ще як додадуть депутатам зарплатні, як отримуватимуть депутати по 100000 на місяць- прийматимуть закони не в турборежимі, а, мабуть в колайдерному, чи що. І додати диджиталізації: приймати закони автоматично, щоб якийся комп'ютер голосував самостійно. Щоб депутатові не доводилося, напружуючись, натискати кнопку «За».

Далі- уряд. Де, в якій країні, ви бачили прем'єр-міністра не обтяженого дипломом державного зразка, зате з самокатом! Та й дійсно: навіщо йому диплом? Для того, щоб робити, що скажуть, диплом не потрібний. Тут, правда, треба працювати дещо більше, ніж пересічному депутатові. Наприклад, інколи треба пояснювати нарідові свої дії. І чому це добре. От нещодавно він гарно так розповів, що треба довіряти власній валюті та не довіряти іноземній. Так красиво пояснив процедуру витягування готівкових доларів та євро з-під подушок посполитих. Це я про зрост курсу гривні.

А цікаво: гривня росте, а ціни в гривні- також. Чому? Ну це лише порохоботів хвилює, а прем'єра- аніскілечки. Правда, чув, що при Кабміні хочуть зробити штаб по боротьбі з падінням виробництва. А я б рекомендував ще й Генштаб зробити, бо одного штабу може не вистачити. І зарплатня щоб у штабістів була не кисла. Пару сотень тисяч, може, вистачить, а може й ні. На місяць, звичайно. Ну то таке. Головне, штаб вже є. Тепер заживемо ще краще. Зі штабом.

Та то таке: гроші у держави є. Скільки хош. Онде у Нафтогазу зараз віднімають... нє, забирають... карочє, придумайте самі щось цензурне. Та хіба лише у Нафтогазу? А у регіонів? У громад? Так воно й таке: державі потрібніше. А як кому треба- їдьте до столиці, просіть, не забудьте віддячити. Можна віддячити просто грошима. Технологія проста й давно відпрацьована: від Кравчука до Януковича. Тепер можна продовжити, паралельно волаючи про перемогу над корупцією.

Так що процес іде зі скаженою швидкістю. Ключове слово тут «скажена». Здається, що наш Кабмін з Прем'єром на чолі, був покусаний якимось супер-невігласом. Ну це зараз модно: займатися тим, чого не знаєш та чому ніколи не вчився. Наріду подобається. І завжди можна сказати: «він ще вчиться». І пробачити будь-яке марення чи потік свідомості «відповідальної особи». Хоча стоп: а от відповідати не треба, це не модно! Відповідають хай попередники. Вони бариги, а прем'єр- зайчик. На самокаті.

Ще, мабуть, треба Кабмін перейменувати в Офіс міністрів. Це зараз у тренді. Офіс президента, офіс генпрокурора... Хай вже буде єдінообразно.

А над усіма земними проблемами, над усіма українськими офісами, ширяє в небі щось досконале, як сферичний кінь у вакуумі, щось легке, як пара над нічним горщиком, щось неосяжне, як зарплатня антикорупціонера: наш президент. Він, звісно, цяця, бубочка та мами Римми золотце. От що він дійсно гарно вміє робити, так це просторікувати. На будь-яку тему. Що є, то є. Ну, це ще КВН-івський гарт: питання- відповідь, питання- відповідь. І щоб смішно, хоч і не в тему взагалі.

Він досі ще вчиться. І тіточкам пенсійного віку він подобатиметься ще дуже довго. Бо старається дитина. Що результатом такого старання є велике чорті-що, або велике ніхера (як мінімум)- значення не має. А мені цікаво. От взяти пересічного Зє-фаната та поставити на ньому експеримента. Наприклад, поставити йому вхідні двері з ручкою на стороні петель. Або взагалі гвіздками до одвірку пришпандьорити. І ставити оті двері цілий день. А тоді вимагати платню за таку «роботу» в такому розмірі, наче не двері почепили, а щонайменше, Тадж-Махал побудували. І хай лише спробують щось суперечити!

Це сама цензурна версія експерименту «я бубочка і я вчуся на тобі». Усі інші краще не згадувати, крім дійових осіб: Бубочки Бені, Богдану та Лєнки. Ну й нарід, куди без нього. В різноманітних комбінаціях.

Нєнуачо? Бубочка старається. І дядя Вова їм задоволений. Бо повилазили з багна (пробачте, з-за парєбріка) підгавкувачі «русского міра». Бо терористів та зрадників, що цілком слушно та справедливо отримали немаленькі тюремні строки, вже «готують до передачі та обміну». Тобто, тих, хто коїв злочини не лише за нашими, а й за російськими законами, ми випускаємо та обмінюємо на заручників, що взагалі позбавлені волі протизаконно. І ще одне: а що означає «готують до обміну»: зачіска? макіяж? поцілунки в дупу? щирі вибачення та «приходьте ще»?

Наш Найвеличніший хотів подивитись Путіну в очі. Тепер воно ще й загіпнотизоване. Мало було йому одного хазяїна...

Карочє, у нас усьо гут. Усе краще й краще. Усе вільніше себе почувають прихильники «русского міра», усе більше утискають, під звичним соусом «какой разніци», українську мову, пресу, літературу, музику, кіно. Ми знову почали віддалятися від цивілізації та підпливати до московського берега. Хтось сподівається, що «це нормально», хтось вірить, що «нас і там непогано годуватимуть». А хтось як народився, вкушений совком, так і помре з мрією про імперію.

Бо вірить, що якщо й повернемося до рабства, він стане наглядачем.