Сьогодні розмовляв з військовослужбовцем. Скаржиться на те, що грошей на армію не вистачає, від слова «зовсім». Наприклад, має в частині некомплект особового складу, який забороняється поповнювати. Чому? А тому, що грошей катма. Він з острахом чекає на 21 рік, коли у дуже багатьох скінчаться терміни контрактв. І, швидше за усе, поновлювати контракти мало хто буде. Бо служба в армії стає не лише невигідною економічно, а ще й непрестижною.
Мабуть, коли підписувати контракти на службу в армії стане нікому, буде дуже приємно дивитися Путінові в очі. І бачити в них щось хароше-хароше для себе.
А газодобувна галузь в Україні швиденько так вмирає. Скажете, ні? А чому тоді ріжуться бурові на брухт, скорочують працівників, а класні специ, з тих, кого не скоротили, працюють сторожами? Полтавську філію «Укргазвидобування» ліквідовують. Невигідно? Тоді чому працювати у нас вигідно китайцям, білорусам та хорватам? Чи невигідно комусь, що саме українська компанія, в Україні добуває газ?
Влітку 2018 року на Дарницький вагоноремонтний завод приїздив Гройсман. І сказав, що ремонтувати вагони- добре, але їх треба ще й виготовляти. І поставив завдання: до кінця року побудувати 100 вагонів.
На заводі вирішили, що Гройсман сказився. Хто робитиме? Молодь без досвіду? І звернулися до пенсіонерів, щоб повернулися до ДВРЗ та допомогли виконати завдання, та й досвід свій молоді передали. Люди повернулися- і пішло. 28 грудня здали останній, сотий вагон. Усе вийшло, і тому на наступний рік було заплановано побудування вже 1000 вагонів.
Але замість «бариг та торговців на крові», прийшли молоді незаплямовані ентузізісти. Нема досвіду керування, та й здорового глузду? Зате не бариги, та й хуженєбудєт. Нєту туалетного паперу? Зате навалом конфеті й наждачного. Тому план по будуванню вагонів нахитнувся... накрився... карочє, небариги забили на ДВРЗ, на вагони, на всьо такоє: що таке вагон? Кому цікавий вагон? З ним відосика не запиляєш, нікому таке не зайде. Тепер на заводі, в основному, грають у карти. А вагони? Вагони будують, аж по 5 штук на місяць.
Нам, мабуть, вагони не потрібні. Потрібні? То й що: робити якісь пратівні вагони, платити робітникам зарплатню. От нафіга, якщо можна у хароших людей на Уралвагонзаводі прикупити вагонів для України? Тим більше, що у Уралвагонзаводу фінансові труднощі, треба ж виручити. І це, мабуть, дуже тішить нашу владу.
Карочє, як писали класики, «І Тєрєк падал вніз стрємітєльним домкратом».
В турборежимі.
Зє-є-є!
