Як усі напали на онуччиного дідуся! На «Андрюшиного» протеже пана Фокіна. Ось не те, мовляв, він каже. Змушений захистити літнього чоловіка, бо більше, здається, нема кому. Починаю.
По-перше, пан Фокін ріс, жив та працював, здебільшого за часів Радянського Союзу. Тому «он другой такой страни нє знаєт», тому усе, до чого пан Фоків торкається, перетворюється на совок. Так вже сталося, нічого не поробиш.
А по-друге... А знаєте, я теж, як і шановний Вітольд Павлович, прихильник особливого статусу для ОРДО та ОРЛО, чи як вони там себе звуть, «молодих республік», чи як я їх зву- російських бантустанів. Передусім, я цілком та повністю згоден, що мова з язиком дуже погано співіснують. Що так, то так. Бо там, де язик, через деякий час буде: «ми здєсь всєгда жилі», «гаварі по-чєловєчєскі», а там і вождь їхній, з не надто далекої півночі, голос подасть: «Гдє нємєцкій язик, там Гєрманія! Ми будєм защіщать нємцев, гдє би оні нє жилі»! Ой, пробачте: це Гітлер таке казав, а Пу- не таке. Треба змінити «нємєцкій» на «русскій», а «нємєц» також на «русскій»- і вийде саме те, що великий Пу не надто й приховує.
Так що з язиком- так, правий наш Фокін. До речі, в селищі Луганської області, звідки родом мій батько, російською не розмовляв ніхто ще в 70-ті роки минулого століття. Моя бабуся, здається, російською й не вміла розмовляти. А діти та онуки сусідів моїх дідуся й бабусі, що зараз живуть в Алчевську, Брянці, Кадіївці, виявляється, готові вбивати, щоб тільки залишити собі отой язик. А хіба не їхали на Донбас за оргнабором та за приговором? І хіба не привезли оті зайди шмат «русского міра», хіба вони прийняли те, що їх прихистила саме українська земля? Ні. В більшості своїй, ні.
І трохи про особливий статус. Так, я за нього. Тільки те, що нам намагаються підсунути- хай потрошку, хай потихеньку, але невпинно- мене не влаштовує. Ні, я людина гуманна, я вважаю, якщо хтось трохи зрадив свою Батьківщину, його не обов'язково вішати. Але ніяк не можна зрадникам надавати права такі, яких у інших, більш законослухняних людей, нема й не буде.
Вони не зрадники? Чому ж тоді не скандували: «Я-ну-ко-вич»!- а: «Пу-тін! Ра-сє-я»?. Чому розмахували чужинськими аквафрешами? Чому раділи, дивлючись, як їхніми містами та селищами бігають з битками (а потім і з автоматами) хлопці, що заїхали з-за кордону на автобусах з бєлгородськими, та ростовськими номерами?
Вони аж настільки савєцкіє, що аж їсти не можуть, коли чують щось українською? На них нападає срачка від розуміння, що вони живуть на українській землі? То от що: за Савєцького Союзу, щоб вони добре знали, за те, що вони робили, навіть не розстрілювали: вішали. Не чули? Дарма. Зрозуміло: ми, сучасні люди, гуманні, буває, що й занадто, тому до такого не дійде. Ми ж не вони...
Так ось що про статус. Усі, хто має паспорта з куркою-мутантом, не повинен бути українським громадянином. У нас нема процедури виходу з громадянства? Та й добре. Якщо людина отримала чужого паспорта, вона автоматично відмовилась від українського. Ось і усе. Для усіх інших- довга та жорстка програма дедамбасизації. Копітка, марудна, але необхідна. Окупація 6 років? Значить, не менше як 6 років- виводити усіма законними засобами отой дамбасизм. А потім- екзамени: з історії, мови та Конституції. Як хто не здав- ще років зо три: неучасть у виборах, ніякої держслужби. Десять років так? Та хоч двадцять. Поки не вивітриться «русскій дух» із мізків. А у кого не вивітриться- будь ласка, кордон там, шуруй. Перо в попу, вітер в спину.
Так що я теж за особливий статус. Тільки у мене він дещо радикальніший, ніж у пана Фокіна. І мій варіант статусу захищає, на відміну від фокінського, не Росію, а Україну.
Я так і не розумію: дєдушка Фокін не сам пришкандибав до Кравчука, та й Кравчук теж не сам до контактної групи пристав. Хтось їх туди послав. І сказав, що робити. Мабуть, так? То яке ж нице антидержавне лайно їх туди призначило? Хто, разом зі своїми російськими друзями, робить усе, щоб програли ми? Щоб Україна так і не склалася як держава? Щоб видушити з цієї землі українську мову, історію, пам'ять? Хто хоче, щоб бантустан ДНР-ЛНР розрісся до розмірів усієї України? Кому життєво необхідно врятувати Расєюшку ціною загибелі України? А вона таки загине: бо керуватимуть нею виключно расєйські маріонетки, тобто Расєюшка. Хоча пісні по телевізору співати дозволять. Та гопачок. Навіть аплодуватимуть.
Відповідь відома. Питання в тому: чи вестимуться оті 73 відсотки на расєйську канхвєту Тузік? Чи зрозуміють вони, що лише обраним з них дадуть від отієї канхвети облизати бамажку, а інші отримають те, про що Привид казав Гамлету в п'єсі Подерв'янського? Що колонія ніколи не жила краще за метрополію? Чи хочеться їм жити в бантустані, в улусі, де начальник- цар та бог, де демократія- лайливе слово? Бо так звично, бо кожен з них мріє: «А може, нагору вилізу я?».
«Хоть посмєйомся»- вже було. Насміялися. Лишилося небагато: «зато нє па-укрАїнскі».
