Перша частина тут: https://site.ua/alexander.derkach/6948/

Устим Кармелюк працює на каменоломні, відбуваючи пожиттєву каторгу. До нього прибуває полковник Іван Котляревський та пропонує від імені уряду угоду: прощення всіх злочинів та свободу в обмін на участь в таємній місії. Після деяких вагань, Устим погоджується.

Його привозять до російського військового табору в Південній Бессарабії, де Устим знайомиться з генералом Бенкендорфом – шефом жандармів та ІІІ відділення імператорської канцелярії. Бенкендорф розповідає Устиму про місце, де турецька влада утримує полонених задунайських козаків, котрі були заарештовані під час останньої російсько-турецької війни. Кармелюк повинен здійснити розвідку й підтвердити або спростувати ці відомості. Завдання є дуже важливим, адже в разі позитивних результатів може призвести до нової великої війни між двома імперіями.

Устима на кораблі переправляють у дельту Дунаю. У момент спуску шлюпки на воду починається шквальний вітер і Кармелюк ледь не тоне. Він добирається до берега, втративши рушницю, боєприпаси та залишившись із одним лише ножем. Йому доводиться затриматися, аби зробити собі лук і стріли.

Незабаром Устим зустрічає у плавнях зв'язкову на ім'я Соломія – українську дівчину, що кілька років тому утекла від пана до Туреччини. Устим та Соломія наймають човна в контрабандистів і разом пливуть до ворожого табору.

Вночі Устим проникає туди, попутно вбивши з лука кількох турків і визволяє з неволі одного з бранців – козака на прізвище Коцюба. Вони повертаються до човна. Вранці в таборі підіймається тривога і солдати починають погоню. Згодом виявляється, що контрабандисти були перекуплені турками й тепер намагаються здати їм утікачів. Однак Устим розправляється з бандитами та за допомогою пострілу з фальконету топить невелике турецьке суденце, вислане слідом.

Висадившись на північному березі Дунаю, Кармелюк прощається з Соломією та разом із Коцюбою йде до місця зустрічі з людьми Бенкендорфа. Коли генерал помічає втікачів у підзорну трубу, він, не зважаючи на обурення й протести Котляревського, раптово віддає наказ про скасування місії, оскільки на нову війну з Османською імперією Росія не має засобів.

Устима разом із полоненим оточують турецькі солдати і йому нічого не залишається, окрім як здатися. Обох доправляють назад до табору та починають катувати.

Увечері в табір раптово прибуває загін некрасовців, які ненавидять задунайських козаків. Їхній ватажок на прізвисько Путя намагається змусити Устима написати відозву до мешканців Бессарабії із закликом повстати проти російської влади, що у свою чергу, дозволить туркам знову захопити ці землі. Устим погоджується, але тільки для того, щоб у листі пообіцяти Бенкендорфу помститися за зраду. Після цього він здійснює втечу за допомогою прониклої до табору Соломії.

Вони тікають, переслідувані турецькими солдатами та некрасовцями та наступного дня потрапляють у засідку. Устим розправляється з усіма ворогами, але Соломія, котра встигла закохатися в нього, гине. Пройнятий ненавистю, Кармелюк починає мститися. Він знищує майже всіх некрасовців, тоді влаштовує пастку турецьким солдатам, яких підриває і спалює в заростях сухого комишу.

Коли до Устима наближається ворожий човен із гарматою, він викидає звідти екіпаж і знову бере напрямок до табору та починає його обстрілювати. Здіймається переполох, скориставшись яким, Кармелюк рятує Коцюбу та інших полонених-задунайців. Вони вирушають додому. Раптово їх наздоганяє баркас із Путею та рештою некрасовців, однак Устим влучним пострілом відправляє його на дно Дунаю. Виживає один лише Путя, який чомусь ніяк не тоне.

Нарешті втікачі досягають російського табору. Устим вривається туди повз охорону, котру завбачливо бере на мушку полковник Котляревський. Кармелюк нападає на Бенкендорфа та погрожує йому смертю, якщо той не доб'ється звільнення усіх полонених в Туреччині козаків. Врешті-решт, генерал дає згоду.

Котляревський каже, що Устима знову нагородять медаллю «За хоробрість» та пропонує йому залишитися в армії. Кармелюк відмовляється та пропонує, аби натомість нагородили Коцюбу й інших звільнених бранців.

Зрозумівши, що Кармелюк не збирається повертатися додому, Котляревський питає в нього: «Як житимеш далі, Устиме?». Той відповідає: «День за днем!»

Коли Кармелюк іде геть, Бенкендорф тут же порушує дане слово й наказує секретареві відзначити в рапорті, що Устим загинув.

Коцюба після повернення до України одружується. Розповідь про його дивовижний порятунок передається в роду від батька до сина та прикрашається щоразу новими подробицями. Згодом його онук Михайло вирішує написати про це художній твір, котрий отримує назву «Дорогою ціною».