Ветеран Вітчизняної війни 1812 року Устим Кармелюк повертається додому на Поділля. На його шляху лежить повітове містечко Летичів, де Устима зустрічає місцевий поліцейський справник – польський шляхтич Рутковський.

Вирішивши, що Кармелюк – волоцюга, Рутковський відвозить його за межі міста та радить не повертатися, інакше обіцяє великі неприємності. Проте Устим все одно ігнорує вказівку поліцейського та знову йде до Летичева. Тоді справник вирішує заарештувати його й веде в постерунок.

Поліцейські, котрим відверто нудно на службі в провінційній глушині, вирішують порозважатися та починають знущатися з затриманого. Зрештою, Кармелюк тікає звідти, покалічивши кількох кривдників, викрадає осідланого коня й ховається в лісі.

Рутковський з підлеглими вистежують втікача за допомогою собак і починають по ньому стріляти. Устиму вдається поцілити одного з них каменем, після чого поліцейський падає зі скелі й розбивається.

Розлючений справник наказує вбити Кармелюка, однак починається дощ. Рушниці та пістолі стають непридатними для стрільби. Поліцейським доводиться наздоганяти свою жертву практично наосліп, у результаті чого вони потрапляють у засідку. За допомогою хитромудрих пасток Устим калічить ще кількох із них і, схопивши справника, попереджає його аби той припинив переслідування, інакше дуже пожалкує.

Повернувшись до постерунку й оговтавшись, Рутковський знаходить там речі, забуті при втечі Кармелюком. Серед них є кілька медалей за участь у російсько-французькій війні. Зрозумівши, що насправді він має справу не з волоцюгою, а з бувалим солдатом, справник мобілізує на допомогу своїм підлеглим місцеву шляхту та викликає роту солдатів з Кам’янець-Подільської фортеці.

Чутки про втікача поступово поширюються краєм. Зрештою до Летичева приїздить колишній командир Кармелюка – полковник Іван Котляревський, котрий отримав листа від подільського губернатора з повідомленням про походеньки свого підлеглого.

Котляревський розповідає, що Устим – герой Бородінської битви, учасник бою за батарею Раєвського. Влучним пострілом з гармати йому вдалося контузити самого французького маршала Даву, за що фельдмаршал Кутузов особисто нагородив солдата медаллю «За хоробрість».

Однак, не зважаючи на перестороги, Рутковський на чолі великого загону вирушає на пошуки втікача. Їм вдається виявити схованку Кармелюка в покинутій печері, яку обстрілюють з гармат. Після обвалу печери всі вирішують, що втікач загинув та повертаються до Летичева. Розлючений справник лає артилеристів, оскільки він хотів захопити Устима живим. Після повернення до міста, Рутковський запрошує полковника на вечерю й під час розмови чує від нього недвозначні натяки, що це ще не кінець пригоди.

Тим часом, Устим пробирається назовні печери крізь боковий вихід і захоплює бричку з порохом. Тоді, користуючись темрявою, непомітно прослизає до містечка. Там він підриває кілька адміністративних будівель, підпалює шляхетські помешкання й нападає на поліцейський постерунок, де заховався Рутковський і завдає останньому тяжких ран.

Коли Кармелюк уже зібрався рознести постерунок ущент, з’являється Котляревський. Полковник переконує колишнього підлеглого вибачити свого кривдника та здатися властям, оскільки солдати з Кам’янця-Подільського вже оточують Летичів, тому втекти все одно не вдасться.

Кармелюк зізнається Котляревському, що хотів би підняти велике повстання та звільнити з-під влади панів усіх селян. Бо під час війни цар обіцяв скасувати кріпацтво, але не дотримав слова. Тоді полковник цілком слушно зауважує, що мертвим Устим точно нічого зробити не зможе, а так залишиться хоч примарний шанс втілити свої мрії в життя. Поміркувавши, Кармелюк погоджується скласти зброю, після чого його заковують у кайдани та відправляють на каторгу.

Продовження тут: https://site.ua/alexander.derkach/7864-karmelyuk-2...

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація