Ми знайшли його за огорожею на одному з двориків біля чепурного маєткув Ірпіні. Його застрелили пострілом в око з близької відстані. Про це свідчило коло довуола ока в яке йому стріляли. Але вразило мене не це, а те, наскільки він був виснажений. Впалі щікі, зморщена шкіра, він явно довго голодав перед смертю. Вижівші мешканці Ірпеня свідчили: окупанти не давали їм не те що виходиити на вулицю, а, іноді, навііть просто виходити з підвалу. Моя давня подруга більше тижня разом з донькою виживала виключно на воді, яку вони зливали з системи опалення.
Це був штучний голод влаштований в одному маленькому містечку в Україні. Влаштований просто так, тому що занадто гарно, з точки зору «асвабадітєлєй» ми тут жили.
Його звали Сашко, як і мене, перед смертю його довго катували голодом, а потім вбили.
У нас немає вибору, мої дорогенькі! Або ми виграємо, або нам влаштовують новий 1919-й, 1921-й, 1933-й, 1947-й.
Они Могут Повторить!!!
