Цей пост написано у перші дні війни. Думаю, актуальний і зараз.

Прийшов путін

У моєї коліжанки з Бельгії нещодавно був сон. До її великої дружної сім'ї на суботній сніданок прийшов путін. Його ніхто не запрошував. За столом всі роздратовані. На путіна зляться. А він всеодно не йде.

Для більшості українців це не сон. В деяких будинках  настільки невиносимо жити через його присутність, що мільйони людей змушені тікати. А інші мають зі зброєю в руках виганяти цю сволоту.

Зараз кожен шукає способи, як захистити цей спільний Будинок. Моя зброя — це слово. Я Алекс. З Литви. Останні 3 роки жив у Львові. В цей важкий для всього світу момент з досвіду спілкування з друзями з України я розумію, що слова не менш важливі. Тому хочу писати. Ці тексти будуть мінімум трьома мовами. Українською, російською та литовською.

Сьогодні поговоримо про три речі, які важливі для кожного з нас:

1. Стійкість

Філософія стоїцизму каже, що легше пережити складнощі, коли готовий до них та розумієш, що буде важко. Під час бігу на довгі дистанції учасники налаштовуються, що буде складно бігти і це допомагає вистояти в складні моменти. Ми точно не знаємо, чому це працює. Можливо, тому що захищаємо себе від розчарувань. І таким чином бережемо сили, які потрібні ще на один ривок.

Мало хто знає, скільки днів залишилось до Перемоги. Тому сили потрібні на ще один, а потім на ще один і ще один ривок. Зараз час, коли складно робити прогнози.

Литовський плавець Урбонас поділився, як він долає довгі дистанції. Він переплив Балтійське море, а цей більше 250 кілометрів в холодній воді. «Тренована людина може проплисти 3 кілометри. От я і плив 3 кілометри. А потім ще 3. Не думав, як про пливу 20, 50 або 100 кілометрів, а думав, як проплисти 3 км і знав, що десь є фініш.»

Схоже, нам зараз теж треба дивитись не більше, ніж на 3 кілометри вперед і знати, що десь на обрії є день, коли всі разом будемо відновлювати Україну. Вільну. Мирну. Таку, яка створює блага для своїх жителів, Україну. Зараз важливо бачити цю картинку і приймати, що шлях до неї складний.

Друге, не менш важливе, надія

Надія на мир. Надія на свободу. Надія на з'єднання з сім'єю. Я бачу той день, коли мільйони людей відновлюють та створюють Україну ще більш сильною.

В литовському гімні баскетболу є такі рядки:

«Ми за одну ніч сильно виросли.

Ми могутні знову (Є-ей, є-ей, є-ей).

Я бачив, як сильно виросла нація за ніч. Як друзі казали, що немає вільних місць в тероборону. Як жінки їздили на шопінг до Словаччини за бронежилетами та касками. Як психолог-сексолог стала відмінним організатором та отримала серед військових позивний Вівчарка. Не кажучи про історії, як крадуть танки за допомогою тракторів та банками з огірками збивають ворожі дрони.

„Ми за одну ніч сильно виросли.

Ми могутні знову (Є-ей, є-ей, є-ей)“

Увесь світ:

Я бачив, як в Польщі в готелі люди відміняли свої бронювання, щоб українцям було де переночувати. Селили в свої квартири. Відмовлялись брати гроші за житло. Я сам був у готелі, ледь не як у мами вдома. Скільки любові та підтримки приходить людям з України.

Тому я чітко бачу той день, коли весь світ відбудовує Україну та допомагає створити країну першого світу. Де не тільки чорноземи для сільського врожаю, а і країна, де зростають та процвітають люди.

І третій пункт Сенс.

Віктор Франкл, полонений, який пройшов концтабор, казав:  У світі не існує більш дієвої допомоги для виживання, навіть в самих жахливих умовах, ніж знання, що твоє життя має сенс. Зараз дуже багато питань, які починається з „Чому?“. Майже завжди вони ведуть в безсилля та розчарування. Давайте спробуємо відмовлятись хоча б на час від „Чому?“. Більше сил зараз дає питання „Для чого?“. Для чого я повинен сьогодні встати з ліжка? Для чого мені потрібно вижити? Для чого я повинен знайти в собі сили? Відповіді можуть бути у кожного різні, але як показує досвід, персональна відповідь надає сили прожити цей важкий етап. Адже кажуть, що самий темний час перед світанком.

І головне. Я бачу той день, коли мільйони людей зі всього світу відбудовують і створюють Україну!

А тут декілька прикладів підтримки:

LT United, збірна литовських музикантів, яка виступила на Євробаченні в 2006 році, об'єдналась, щоб переспівати свій хіт 'We are the winners' на підтримку великого Українського народу:

У Литві друга релігія – баскетбол. В цьому сезоні команда Жальгіріс дуже зле грала. Але зі скануванням вболівальників „Слава Україні“ розгромила два супер клуби Іспанії. Ось відео, де гравці в жовто-блакитній уніформі:

А тут один з найкращих литовських гонщиків Дакара зібрав в Литві позашляховики та надав їх для потреб оборони України:

Комісія Литовської мови (з усією серйозністю, одна з самих впливових установ в Литві) дозволила офіційно вживати на одному рівні зі словами force major „Русский  военный корабль, иди нахуй.“ Ось відео з новин національного каналу:

Алекс Жалт