Афганістан несхвально ставиться до телебачення і відмовився від демократії на користь «традиційного ісламського керування державою». Світ обраховує кількість жертв (і старанно їх приховує, судячи з усього) та намагається знайти, кому зіпхнути афганських біженців (5 до Словенії, 10 до Словаччини, 10 до Естонії...).

До візиту фрау Меркель до Києва 4 дні. Канцлерін вже знає, що отримуватиме 15 000 євро пенсії. До виборів Бундестаґу і приходу нового канцлера 5 тижнів.
--
В такому контексті очевидно, що Меркель мінімально зацікавлена проблемами України і Зеленського. Натомість з радістю будь-якими методами посуне десь на нижні позиції порядку денного війну й окупацію в Україні. Просто щоб це не відволікало від глобальніших проблем, що становлять пряму загрозу для ФРН.

Отже, Меркель буде тиснути на Зеленського. Жорстко тиснути. Вимагати компромісів, поступок і примирення — щоб мати якомога менше мороки з нами. І так — Меркель жорстко вимагатиме негайно взятись до виконання плану Штайнмаєра.

Цього і слід було очікувати. Міжнародна кон'юнктура дійсно не може складатись завжди на користь України чи хоча би створювати нейтральне тло для наших проблем. Рано чи пізно в світі мусила скластись ситуація, коли наші проблеми для союзників відсунулись на надцятий план, бо є більш актуальні і загрозливі для союзників, а не для нас події.

І от ця ситуація і стане черговим масштабним випробуванням для Зеленського як президента. Прогнеться чи все ж втримається. Зуміє чи ні наполягти на важливості проблем України — що їх не вирішують отак, легким порухом руки, бо вже не цікаво.

Що це означає для нас? Що суспільство мусить ці дні також тиснути на Зеленського — тиснути набагато сильніше за очікуваний тиск Меркель. Щоб в Зеленського просто не було іншого варіанту, як скромно відмовити пані майже державній пенсіонерці ФРН.

«Давайте ми відкладемо черговий розгляд проблеми України до жовтня чи й листопада — для нас важливо знати позицію нового канцлера ФРН з цього питання». От і все — нічого аж такого героїчного чи радикального. Просто відкласти питання і потягнути час.

Можливо, Зеленський навіть впорається. Звісно, якщо ми тиснутимем в публічному просторі достатньо масштабно.