- Ви ракетов запускаєте?
- Ні, лише показуємо.
- Красівоє...
Сьогодні, 17 вересня, на Урядовому комітеті розглядали проєкт Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021-2025 роки, який під тиском голови ОП Андрія Єрмака має всі шанси вже цього місяця потрапити до Верховної Ради.
Приймати цю програму в жодному разі не можна. По-перше, вона є абсолютно нездійсненою і нереалістичною, бо передбачає створення за 5 років більшої кількості ракет і супутників, ніж за попередні 30 років — і це при тому, що зараз з галузі через фінансові негаразди повтікали фахівці і робити їх тупо нема кому. Ця ж програма не лише не пропонує вирішення цієї кризової ситуації, а взагалі не бере її до уваги.
По-друге, вона не містить жодних обґрунтувань для чого це все потрібно, бо потрібно це виключно для того, щоби керівництво підприємств могло попиляти гроші.
По-третє, вона дуже неякісна технічно, не узгоджена з міжнародним правом та іншими державними цільовими програмами, і взагалі складається враження, що її писали люди, не знайомі не лише з космосом, а й зі здоровим глуздом.
Замість того, щоби розпочинати розроблення нових ракет і супутників з сумнівними перспективами реалізації, варто було б провести комплексний незалежний аудит космічної галузі, її підприємств та установ, щоби з'ясувати реальний стан виробничої бази. За результатами аудиту передати підприємства до господарського управління Фонду держмайна України і провести їх корпоратизацію загальним порядком з проведенням прозорих конкурсів на керівні посади. Крім того, треба провести інвентаризацію об'єктів інтелектуальної власності, бо фахівці стверджують про випадки продажів таємних креслень китайцям, і тут вже є робота для СБУ. Це дозволить призупинити розвал галузі і виграти час для вироблення системніших рішень.
Тепер давайте розглянемо цей проєкт програми детальніше. У ньому Мінстратегпром хоче розпиляти 15,66 мільярдів гривень коштів платників податків. Або 15,76 мільярдів гривень. Вони самі точно не знають і в різних документах подають різні суми. Сто мільйонів туди, сто мільйонів сюди... Взагалі, арифметика — це прояв зовнішнього управління Греції, не треба її нам! Тому наші стратегічні уми при підрахунку вартості впровадження космічних технологій на ринку послуг сміливо додають 510+300+280 мільйонів гривень і отримують 1020 мільйонів. Так, на ринку саме так і рахують. На Привозі.
Загальна ж ціна питання (держбюджет та інші джерела) становить 37,5 млрд. грн. На що ж передбачається витратити ці кошти?
- 475 мільйонів піде на виконання державного оборонного замовлення — тут питань нема, бо нема інформації на що конкретно вони підуть.
- 4 мільярди (майже всі з бюджету) підуть на створення космічних систем спостереження Землі та їх складових. Що в них входить?
- 15 мільйонів з бюджету на льотні випробування і експлуатацію КА Січ-2-1 (також відомого як Січ-2-30), який має бути запущений наприкінці цього року. Зверніть увагу, що вартість пускових послуг сюди не включена.
- 1,2 мільярди з бюджету на створення угруповання з 6 (!) космічних апаратів високої просторової розрізненості, по 3 в 2023 і 2024 роках. Це виглядає надзвичайно фантастично з огляду на те, що за 30 років незалежності Україна під своєю юрисдикцією вивела в космос всього 6 космічних апаратів (Січ-1, Океан-О, Січ-1М, Січ-2, PolyITAN-1, PolyITAN-2-SAU), а тут — одразу 6 одним пакетом. Хто їх робитиме і чим виводитиме в проєкті програми не зазначено.
- 2,4 мільярди з бюджету на супутник надвисокої розрізненості. Запуск планується у 2024 році.
- 340 мільйонів з бюджету на сканер надвисокої розрізненості для супутника з попереднього пункту. Судячи з проєкту програми, сканер буде готовий у 2025 році, тобто через рік після того як супутник вже полетить в космос. Так от для чого буде потрібен український астронавт :)
- 52,5 мільйонів з інших джерел на наземну командно-телеметричну станцію в Антарктиді у 2022-2023 роках. Проблема в тому, що це «забули» узгодити з Національним антарктичним науковим центром, а за існуючим порядком встановлення будь-яких капітальних споруд в Антарктиді вимагає погодження в міжнародних організаціях, що займає не один рік.
- 24 мільйони з інших джерел на стенд для випробування іонних двигунів для супутників. Єдине завдання в цьому заході, до якого немає питань.
- 1,4 (а може 1,5) мільярди підуть на впровадження космічних технологій на ринку послуг. З них з бюджету — 376 мільйонів. Тут все більш-менш ОК, за виключенням проблем з арифметикою.
- Найжирніший захід на 28 мільярдів (7,6 з бюджету) присвячений, традиційно, ракетам. Передбачається одночасне створення 5 (!) космічних ракетних комплексів: середнього класу «Циклон-4М», легкого класу морського базування «Зеніт-1SL» (за бюджетні кошти), легкого класу «Циклон-1М», надлегкого класу авіаційного базування (“Повітряний старт"), важкого класу "Зеніт-7Н". Навіть за часів совку не було стільки паралельних розробок.
- При цьому, реальні витрати насправді ще більші, бо один з цих ракетних комплексів — це "Повітряний старт", половина якого закладена у держпрограму з розвитку авіабудівної галузі. Причому, мова йде не про "Мрію", як хтось міг би подумати, а про переобладнання Іл-76. Звісно, дуже приємно, що міністр Уруський не забуває і підтримує колишніх колег з Прогрестеху, але коли він це робить у державних програмах, це містить певні ознаки корупції. У космічній програмі під це виділено 2,5 млрд. грн. Вишенка на тортик: у цьому ж самому заході закладена науково-дослідна робота щодо аналізу можливості створення та експлуатації наземного та повітряного стартів космічних ракет, заключний звіт з якої планується у 2023 році, коли за проєктом "Повітряний старт" вже буде витрачено 1,2 млрд. грн. лише за космічною програмою.
- Циклон-4М планується здати вже у 2024 році. При цьому, будівництво космодрому у Кензо (Нова Шотландія, Канада), з якого він має стартувати, ще навіть не розпочиналося. Цей комплекс коштуватиме 5,3 млрд. грн.
- Неназваний комплекс морського базування за 4,8 млрд. бюджетних коштів — це, скоріше за все, проєкт "Зеніт-1SL" великих державних космічних підприємств з Дніпра, з яким вони носяться останні років п'ять. Ідея полягає в тому, щоби запускати ракети з платформи у Чорному морі. Це викликає купу запитань: по-перше, запущена з нього ракета має пролітати через повітряний простір інших країн; по-друге, висока ймовірність ворожих дій з боку Росії; по-третє, не видно якихось очевидних переваг такого розміщення.
- 4 млрд. з інших джерел на Циклон-1М. Запуск у 2025 році невідомо звідки.
- 1,1 млрд. бюджетних коштів на створення та виробництво маршових рідинних ракетних двигунів для перспективних ракет-носіїв. Якщо йдеться про створення в Україні виробничої бази для виготовлення власних двигунів 1 і 2 ступеню, то це дуже корисна справа. Якщо йдеться про створення двигунів для одного з перелічених ракетних комплексів, постає питання чому це робиться за бюджетні кошти. Також цікаво, чому наземне відпрацювання двигуна у 2023 році, а експериментальна база буде готова лише у 2024.
- 1,2 млрд. бюджетних коштів підуть на імпортозаміщення і ще 485,5 мільйони на пошукові розробки з ракетобудування.
- Ну і наостанок найбільша зрада, зокрема і в грошовому виразі. 8,4 млрд. підуть на створення важкого ракетного комплексу Зеніт-7Н. Йдеться про запуски з Австралії чергової варіації Зеніту. Зрада полягає у тому, що одним із співзасновників компанії, з якою планується реалізовувати цей проєкт, є такий собі Ілля Осадчук, який є позаштатним радником Путіна і відомим пропагандистом ідей руського миру в Україні. І от саме на проєкт з представником держави-агресора і спонсора міжнародного тероризму у проєкті програми виділяється найбільша сума з усіх завдань.
- 3,8 мільярдів підуть на космічні дослідження, з них 3,3 — з бюджету.
- За 466 млн. дороблятимуться і, ймовірно, запускатимуться науково-технологічні космічні апарати Мікросат і Аерозоль-UA, які розроблялися в рамках попередніх космічних програм.
- 3,2 млрд. підуть на "Новітні прилади, системи та засоби для участі в перспективних міжнародних проєктах у співробітництві з НАСА та ЄКА". Гадаю, NASA та ESA про це навіть не здогадуються, але давайте подивимось уважніше. 26 млн. підуть на прогнозування космічної погоди, а все інше піде на створення місячного модулю: дослідний зразок за бюджетні кошти, звіт — за позабюджетні. Для чого потрібний цей місячний модуль за 3,2 млрд. проєкт програми не уточнює.
- 106 мільйонів піде на власне наукові дослідження і освітні заходи.
- 60 мільйонів піде на космічне право, міжнародну діяльність, центр сертифікації і всілякі допоміжні речі.
Який загальний висновок можна зробити? По-перше, у працівників Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості або дуже розвинена фантазія, або дуже гарний постачальник галюциногенів — розробити за 5 років 5 космічних ракетних комплексів, місячний модуль і 11 супутників на 6 різних платформах не під силу навіть США, що вже казати про Україну. На сьогоднішній день в космічній галузі України залишилося до 100 кваліфікованих інженерів, а виробниче обладнання застаріле, несправне, відсутнє або з неналежними характеристиками. Тому, хто і на чому буде все це робити — велика загадка.
По-друге, на жодний із цих заходів у проєкті програми немає належного обґрунтування. Фрази на рівні "ну, е, буде круто" у проєкті Програми аж ніяк не достатні для виправдання таких витрат. Розрахунки у ФЕО, виконані методом трьох "П", також не надають впевненості у потрібності цих витрат.
По-третє, в проєкті програми закладені чималі гроші — 1,2 млрд. — на 2021 рік, від якого залишився один квартал. Навіть якщо уявити, що до кінця вересня її проголосує Рада і одразу ж виділить гроші у бюджеті (три рази "ха"), на підготовку паспорту програми, проведення конкурсів, укладання договорів тощо піде щонайменше 2 місяці. Я, звісно, не сумніваюся у спроможності нашої космічної галузі освоїти 1,2 млрд. грн. за 2 тижні (бо ще ж звіт здавати через прийомку, та й казна приймає платежі до 20-х чисел грудня лише), от тільки чи буде з того якась користь?
