Поразка починається з недооцінки противника та пропагандистської ілюзії про те, що ми вже майже перемогли.
Зараз бачимо досить багато відео, як російськи FPV дрони нищать наших захисників і техніку. Кожен день приносить крім інформації про наступ ще і невтішні новини. Але кожну цю машину захистив би купольний РЭБ на броні! Ціна якого копіічна в порівнянні з ціною сучасної техніки і тим більше — з ціною життя наших воїнів…
Тема дронів теж вже довго обговорюється публічно і тиші штабів та кабінетів. В Україні є вже багато виробників FPV, но нам дуже потрібно саме серьезне виробництво і не одно, дуже великого масштабу з уніфікацією дронів та ретрансляторів для них. І звісно таке ж потужне виробництво окопного РЕБ від всієї ворожої нечисті. 
Пишуть, що росія будує заводи з виробництва дронів. У тому числі дронів-камікадзе. Через декілька місяців окупанти будуть здатні запускати сотні дронів типу Шахед одночасно. Збивати їх засобами ППО буде проблематично, бо протиракета коштує у рази більше і запаси таких ракет не безмежні. Це вже не кажучи про протиракету Петріот, кожна з яких коштує більш ніж 4 млн.$! При цьому собівартість дрона типу Шахед — 10-25 тисяч $.
Тому крім того, щоб будувати ешелоновану оборону сучасних зенітних установок типу Гепард (оснащені міні-РЛС і які знищують ціль дешевими снарядами/кулями, а не складними протиракетами), потрібно буде теж виробляти багато подібних дронів і продемонструвати ворогу взаємну вразливість, або навіть переважаючу силу в такому компоненті озброєнь.
Часу у нас обмаль. Якщо поки що атаки ворога на Київ і інші міста йдуть десятками дронів і більшість їх збивається (в тому числі дуже дорогими протиракетами), то вже к осені однією атакою можуть піти одразу сотні. І к цьому вже треба готуватися!
Треба комплексна системна программа с залученням і малого і середнього і великого бізнесу. Виявилось, що за перші вісім років війни ніякої такої стратегії не було. Крім якихось точкових закупівель та невеликого виробництва. Нажаль в 2023 досі не озвучено продуманої державні стратегії. Але зараз треба вже дуже швидко визначити державні пріоритети.
Ми не можемо упустити шанс відродити оборонку! Росія почала широкомасштабне вторгнення, бо вважала нас слабкими, а себе сильними. І нажаль зараз вони бачуть стан та рівень організації нашої економіки і оборонної промисловості і продовжують так вважати…
Як перевести економіку і промисловість на оборонні рійки? Це комплексна та дуже складна стратегія, яка повинна включати і потужну підготовку інженерів та технологів. Але на перше, що можно впорядити — державне оборонне замовлення. Сьогодні можна в десятки разів масштабувати виробництво для потреб ЗСУ, але для цього потрібно, перш за все, бізнесу розуміти довгострокові плани Міністерства оборони та інших замовників у цій сфері. Щоб ми на рік-два-три бачили, що потрібно і відповідно планували виробництво. Українським виробникам і їх закордонним партнерам потрібні гарантії і довгострокові контракти. 
Інакше ми будемо продовжувати практику нарощування закупівель у імпортних постачальників. При тому, що якщо брати за приклад українську легку промисловість, то ми можемо повністю закривати потреби власних Збройних сил в забезпеченні речовим майном. Дуже багато оборонної продукціі ми можемо виробляти в Україні. І це дуже потужний потенціал для створення робочих місць в Україні вже сьогодні. Ми все ще чекаємо фокус на на внутрішнього інвестора та внутрішнього виробника. Поточна підтримка якого повинна під час війни бути головним пріоритетом Уряду в економічній площині.
Західні партнери поки що більш ніж наполовину підтримують фінансовий розрив держбюджету України і закривають безліч проблем, но не військові витрати. А фінансування оборонних потреб України сьогодні відбувається за кошти платників податків. Тому дуже важливо, щоб економіка продовжувала працювати та розвиватися, а це неможливо без збереження та створення робочих місць та повернення наших людей до України.
Звісно, дуже усіх нас дуже забавляють гучні та епічні свари між пригожиним, кадировим, стрілковим, шойгу, та іншей сволотою. Але при тому треба усвідомлювати, що доволі великі (хоч і зменшені і порівнянні тучних останніх років) доходи від продажу углеводородів у них ще залишились, а санкції спокійно обходяться, тому через сусудів вони мають потрібну електроніку. І головне — в РФ зараз військове виробництво тільки розгортається та часто працює в три зміни, причому фінансування реально є і йде повним ходом (і нажаль навіть вже набагато менше розворовується ніж раніше). Крім того вони дійсно формують проектні команди дуже сильних інженерів та розробників ефективної зброї, створюють їм усі умови, дають величезні зарплати та мотивують тим, що не призовуть їх на фронт якщо їх нароботки спрацюють! 
Тому ми не можемо спокійно сидіти та тішити себе ілюзіями, що восени нам дадуть нарешті літаки F-16, докинуть ще бронетехніки і ми відібьемось. Ні, поки не буде парітету в дронах-камікадзе та засобах РЕБ, нам ворога не здолати. І про треба постійно казати, що я і роблю, хоч не являюсь військовим експертом, але спілкуюсь с тими, хто зараз на лінії вогню…
