Стратити не можна помилувати.
Де поставити кому?
Чому коли у держави є вибір — в"ібати підприємця чи не в"ібати, воно майже завжди вибирає варіант "в"ібати", навіть коли є цілком законні підстави вирішити проблему на користь бізнесу? Навіть "по умолчанию", без запитів підприємств, без їх обурювань, листів та виходу проблем у публічну площину…
І якщо за одне й теж можна при бажанні досить законно "стратити або милувати", то поки не буде державної політики з самого верху донизу (а потім ще й по горизонталі) "милувати платників податків" — ми принципово нічим не відрізняємось від РФ, з якою воюємо. Воююємо щоби що? Щоб і після перемоги нічим від них принципово не відрізнятися? Бути країною, де ті, хто щось створюють, не йдуть в тінь, платять податки, створюють робочі місця — це лише підніжний корм для караючих структур?
Пишу це, бо мене муляє проблема, від якої потерпають з початку року вже десятки знайомих мені підприємств легпрому і ще сотні і тисячи, з якими я не знайом. І яку ми де тільки можна піднімаємо з січня 2023 року. Це про те, як багато підприємств у минулому році переорієнтувалися на випуск продукції для негайних потреб МОУ та інших захисників, підписали контракти до кінця 2022 року, але із-за блекаутів дещо не встигли по термінам поставки. Нажаль типові контракти з держустановами — це те, що ніхто з постачальників не може змінити ні при яких обставинах (і це окреме питання, яке чекає свого вирішення). І в них забиті штрафні санкції не лише в % за кожен день просрочки за недопоставлену частину продукції, а ще й від 7 до 20% від суми всього (!) контракту, неважливо скільки ти не встиг поставити до означеної дати, навіть якщо це незначний залишок.
Так, виробники підписали держконтракти і взяли ризики на себе. Але виникли реальні форс-мажори. Вони не придумані, їх бачила вся країна і вони підтверджени документально!
Тем не менш ми маємо, що підприємства:
1) повністю виконали свої контракти але деяку частину з запізненням;
2) хоч це і так усім відомо і блекаути були по всій країні від Харькова до Закарпаття, отримали і передали замовникам довідки від обленерго та сертіфікати від ТПП (а це доречі величезні додаткові втрати!).
Але судова система систематично не приймає до уваги сертифікати ТПП про форс-мажорні обставини під час розгляду справ за позовами державних замовників до постачальників із стягнення штрафних санкцій. При цьому така позиція судів систематична та постійна навіть у справах, де повністю дотримано передбачений договором порядок повідомлення та підтвердження виникнення та існування форс-мажорних обставин. Суди по всій країні як по команді заплющили очі і не приймають до уваги сертіфікати про ФМО…
Було багато листів та переписки від профільних асоціацій виробників до листів ФРУ. Але навіть за сприяння Мінекономіки ми так нічого і не вирішили.
При цьому, необхідно зазначити, що вартість предметів закупівлі за договорами, укладеними навесні ти влітку 2022 року, на 20% нижча, ніж цих же позицій після того, як курс гривни вилетів наприкінці липня минулого року. І отримання товарів по оборонним замовленням за такими цінами є економією бюджетних коштів, але за невелике запізнення тепер сотні мільйонів намагаються штрафами вилучити від виробників різних галузей. Щоби що? Добити економіку?
Защначу, як в минулому ще році дуже змінилось відношення до виробників від держзамовників. Ті ж представники МОУ (багатьох вже нема на посадах) казали, що головне — поставити таку потрібну їм продукцію, головне — якість, а з термінами поставок вони ввійдуть в положення, бо не стоїть задача заробляти на штрафах. То з цього року виставляють ці штрафи на повну, навіть коли ж можливість прийняти до уваги висновки ТПП і не йти до суду з претензіями на десятки мільйонів гривень по деяким виробникам. Що точно їх збанкротує… 
Приплили. Що робити? Нам вже зараз дуже потрібна допомога уряду! Бо без відповідної постанови КМУ, яка дасть нам можливість захистити свої підприємства в судах та перед замовниками ми вже не витягуємо…
Також благаємо о допомозі нових керівників МОУ, бо зараз юристи МО платять мільйони гривень судових сборів, щоб рубитися в судах з вітчизняними постачальниками. Бо вони добре розуміють, що нічого не вибьють з турків, які постачали в минулому році продукцію вдвічі дорожче, не по ТУ МОУ, невчасно та ще й по попередній оплаті…
Невже по шляху найменшого спротиву краще нагнути або добити непідйомними штрафами відчищняних виробників?
Це сотні підприємств! МОУ, КМУ, Мінеко, допоможіть нам будь ласка…
