Сьогодні 25 серпня. Вирішив звернутися до вас, а приводом для цього послужило святкування Дня Незалежності України.
Пане президенте!
В цьому році святкування відрізнялося від інших років. Були дві події – ваше святкування і святкування народу. Не буду аналізувати плюси і мінуси події. І не тільки тому, що я за ними спостерігав по телевізору і всього не бачив. В Інтернеті про святкування багато написано і так не любимими вами журналістами, і блогерами, і просто пересічними громадянами. Я просто хочу вам висловити свою думку про загальне.
Пане президенте. На виборах ви «их сделпли». Але чи задумались ви хоть на мить, хто ці «их»? Повірте, це не тільки Порошенко та його прихильники. Ви «сделали» ще й багато нормальних, грамотних, чесних, професійних. Ви їх відкинули, приписали до складу бувших. А при цьому повертаються бувші регіонали, кучмісти тощо. Замітьте, бувші регіонали друга, по чисельності, фракція у ВР. А ще ми будемо фінансувати партію Шарія! Того самого, якого по судам тягає захисник українців в Росії Марк Фейгін. Він, росіянин, тягає по судам, а ми, українці, будемо його фінансувати. То кого ви «сделали»?
У вас 254 депутата у ВР. Перемога! Це так вважаєте ви. Я так не вважаю. Для змін Конституції України вам необхідно 300, а це означає, що потрібно домовлятися. З ким? Ви «сделали» тих, хто міг би бути вашим ідейним партнером, не за договорняки, а за ідею. Але ви «их сделали». Тепер договорняки?
Пане президенте! Ви й працівники вашого офісу тепер державні люди. А це означає, що особисті інтереси не можуть переважати державні. Не може весілля кращого друга бути вище за державне свято. Підпишіть заяву голови свого офісу про відставку і нехай весілля гуляє.
Тепер про громадянське суспільство, пане президенте. Воно в Україні є! І воно не толерантний глядацький зал на концерті «95 квартала». Громадянське суспільство в Україні свідоме, розвинуте і рішуче. Коли уривається терпець, воно виходить на Майдан. Пане президенте, хочу повідомити вам, що ТЕРПЕЦЬ не має одиниць виміру. Урватися він може несподівано швидко.
Тепер про головне, про війну. Так, пане президенте. Головне у нас в країні ВІЙНА. Її не можна ні завершити, ні припинити. Це я вам кажу як людина з вищою військовою освітою. Війну можна або виграти, або програти. Уже були розумники, які хотіли припинити війну та отримали Другу світову, яку потім прийшлося вигравати через мільйонні жертви.
Чи можна виграти війну через домовленості? Можна, але не з ворогом. З Путіним ви не домовитися. Вірніше, домовитися можна, але про поразку. Домовлятися потрібно з друзями про спільні дії задля перемоги. Друзі у нас є. Їх багато. Домовляйтеся потрібно з Польщею, країнами Балтії, Німеччиною, з гордими британцями, з доброзичливими до нас канадцями і, звичайно, із США. Але для цього потрібно бути послідовним, принциповим та наполегливим. А ще потрібно мати сильну армію
Пане президенте! Армія це гарантія нашої перемоги. Я розумію, що у військовій справі ви, м'яко кажучи, не дуже. Але це не страшно. Беріть уроки військового мистецтва. У генералів, у старших та молодших офіцерів, у сержантів та солдат. Слухайте, робіть висновки та приймайте правильні рішення.
На останок декілька слів про журналістів. Журналісти не тільки четверта влада, а й важлива частина громадянського суспільства. А громадянське суспільство в Україні є! Створіть такі умови для журналістів, щоб вони не продавалися.
Пане президенте! У вас є час. Святкування Дня незалежності тільки перший дзвіночок від українців. Робіть висновки.
