Друга світова закінчилася в 1945. Людство почало осмислювати весь жах війни. Мільйони загиблих, зруйновані міста, необроблені поля… Вцілілі починають рахувати мертвих, відбудовувати житло. «Більше ніколи», — говорять у всіх куточкам Європи, та що Європи – всього світу. І це словосполучення набуває реального змістовного змісту.
Людство починає розуміти, що нацистка система – це система, де людина є гвинтиком, де дозволено висловлювати тільки певні думки, де царює насилля і страх, де життя людини нічого не варте. І тому – «Більше ніколи».
Це гасло не втомлюються повторювати всі. І, начебто, спрацьовує. Європа стає демократичною, відроджується, налагоджується економіка. Європейці розуміють, що поодинці не вистояти, тому разом з Америкою створюють оборонний союз. Врешті решт Європа бере верх над комунізмом – СРСР розвалюється.
Та чи так все добре?
Одним з вирішальних кроків, який мало зробити людство на шляху «Більше ніколи» -знищення ідеології нацизму. І цього воно не зробило. Нацизм вижив. Змінив облік та відродився. В країнах справжньої демократії він існує як політ сила правих партій. І вони надирають силу.
Розваливши радянський блок та скинувши комуністичний устрій в СРСР, демократія заспокоїлася. Комунізм переможений, росія стала на шлях демократії. «Більше ніколи» забовтали політики. Формула втратила глибокий зміст.
І нацизм відродився. Той самий, з який уже один раз побороли, в країні, яка чи найбільше постраждала у війні проти нього.
«Можемо повторити» перемогло «Більше ніколи».
І знову в війна, гинуть люди, рушать міста і сели. І знову геноцид, і смерті, смерті, смерті…
Вірю в перемогу над нацизмом. Ми переможемо. А після перемоги потрібно не забути про «Більше ніколи». Щоб знову не було «Можемо повторити».
