Політичний конфлікт, який Банкова затіяла із конгресменкою від  5 виборчого округу штату Індіана, набув чималого внутрішньоукраїнського і міжнародного розголосу. До місцевої пропагандистської когорти, яка обслуговує аматорсько-президентську кліку (далі – АПК, кліка – клуб за інтересами), долучились і міжнародні маніпулятори, зокрема із американського лівацько-промарксистського видання "Politico".

Англомовна стаття, назву якої "Republicans wince as their Ukrainian-born colleague thrashes Zelenskyy" дослівно можна перекласти як «Республіканці здригаються, коли їхня українського походження колега лупить Зеленського», явно написана на замовлення київського провладного істеблішменту. В англомовному пасквілі, завдання якого полягає в дискредитації Вікторії Спартц, присутні як вигадки та інсинуації від американських редакційних престидижитаторів, так і тези поширеної зарозумілої кулебівщини.

Із метою дискредитації конгресменки Спартц до групи дезінформаторів від "Politico" Ендрю Дезидеріо та Олівії Біверс долучився і київський гастарбайтер Крістофер Міллер із Портленду, який уже років із десять отирається довкола Банкової в пошуках сенсацій. А назирав за цим процесом Бен Паукер, редактор із питань всесвітньої та національної безпеки цього інформаційного ресурсу.

Сьогодні Крістофер Міллер офіційно працює в "Politico", куди перейшов із також соціал-марксистської помийниці "The BuzzFeed". Можемо припустити, що саме він, Крістофер Міллер, як ключовий інформатор із України, віддячив Банковій за епізодичний доступ до чиновницької конфіденційної інформації.

Видання "Politico", рейтинг якого поступово спадає донизу, послуговується не тільки українською кулебівщиною, а й власним «редакційним стандартом». Всі республіканці та один помічник із Комітету в закордонних справах, яких маніпулятори ресурсу "Politico" попросили поділитись враженнями від заяв Вікторії Спартц стосовно України, погодились коментувати висловлювання конгресменки виключно на умовах анонімності. Ендрю Дезидеріо та Олівія Біверс залюбки погодились на безіменний формат коментування.

А ще один високопоставлений республіканець навіть відгукнувся, також на умовах суворої анонімності, на адресу колеги Спартц у стилі тепер уже широко відомого безсоромника Мілованова: "What the fuck".

Дезидеріо, Біверс і Міллер так і пишуть: Asked for comment on Spartz"s remarks, one senior House Republican who was granted anonymity for the same reason offered a blunt reply: "What the fuck".

Із таким "професійним стандартом" можна навіть із приміщення редакції не  виходити у Конгрес за коментарями, а самому писати будь-які інсинуації, які потрібні Демократичній партії США.

Бруднувату гру затіяли і в українській редакції "Голосу Америки". Одне інтерв'ю із Вікторією Спартц супроводили своїми аж трьома тенденційними редакційними коментарями у контексті, вигідному для Білого Дому. Та ще окремо й повторно продублювали арію посолки Маркарової, яка розповіла нісенітниці про ленд-ліз, як про "додатковий інструмент" протистояння московській агресії, а ще і поширила ахінею, що "такого рівня співпраці, розуміння і взаємної прозорості, яка в нас є зараз, я не памʼятаю ніколи".

Склалось враження, що Маркарова перебуває на посаді посолки не 14 місяців, а щонайменше століття, раз "такого не пам'ятає ніколи". А по-друге, якщо ви там такі професійно добросовісні, то чому не поділитесь своєю фінансовою прозорістю з конгресменкою Спартц, аби вона розповіла про українську доброчесність своїм виборцям, які фінансують допомогу для України?

На ресурсі "Yahoo!news" все ті ж американські промарксистські пропагандисти Ендрю Дезидеріо та Крістофер Міллер у статті "UkraineForeignMinistryblastsRep. VictoriaSpartz"s "cynical" allegations"написали, що посолка Маркарова неправдомовна. Цитую: "Минулого місяця в інтерв'ю POLITICO у Вашингтоні українська делегація на чолі з Давидом Арахамією, лідером більшості в українському парламенті та близьким соратником Зеленського, заявила, що Київ ніколи не заперечував проти того, щоб адміністрація Байдена призначила когось для нагляду за мільярдами доларів допомоги, що надходить до країни (проте спроба зробити це в рамках попереднього пакету допомоги Україні чомусь провалилась)". І завершили статтю словами: ""We actually welcomed this", – he said".

Ніяк не втямлю: дипломатична діяльність Маркарової непорочно-прозора чи мутно-провальна? Давид Арахамія не проти встановити контроль за американськими коштами, чи вітає те, що контроль провалився?

Схоже, що функціонери у Києві та Вашингтоні порозумілись щодо $40 мільярдів допомоги для України, а несподівана ініціатива конгресменки Спартц стосовно незалежного контролю за освоєнням цих коштів внесла дисонанс у вже полюбовно усталене порозуміння.

Водночас Джо Байден відверто й зухвало саботує рішення Конгресу і Сенату відносно "ленд-лізу" для України. Його підлеглі лукаво пояснюють банденівський пропутінський саботаж відсутністю початку фінансового року. Проте програма "ленд-ліз" надала Байденові право, без огляду на фінансовий рік, вже від 10 травня почати постачання речей, необхідних для української армії. Натомість Байден по програмі "ленд-ліз" не надіслав нашим воїнам ні одної консерви, ні пари шкарпеток, ні пари трусів.

Ми збираємо по гривні, щоби придбати для наших захисників транспортні засоби, а в Німеччині, на американських військових складах, є кілька тисяч справних, але уже списаних військових авто "Humvees", яких уже не заберуть у США. Байденові потрібно лише підписати один папірчик і наказати передати "Humvees" для України. Однак Байден не знайшов часу зробити таке розпорядження. Взагалі не чути, щоби Байден публічно згадував про "ленд-ліз". І наша посолка Маркарова теж мовчить, втішається "прозорістю відносин" із саботажником Байденом.

 

"Цензор.НЕТ" антипод "Європейської правди"

На відміну від Севгіль Мусаєвої та Сергія Бондаренка, які дискредитували звання журналіста, Юрій Бутусов провів інтерв'ю із Вікторією Спартц, дотримуючись стандартів журналістики.

Вражаюча більшість із понад п'яти тисяч коментаторів під цим відео схвально оцінили роботу редактора Бутусова. Наприклад, коментатор Костянтин Коваль пише: "Велике дякую Вікторії за відданість Батьківщині. Дякую Юрію за це важливе інтерв'ю, яке відкриває деталі цього питання. З самого початку звернення Вікторії в наших ЗМІ представили не вірно. В цьому відео вона пояснює все, що відбулося. В її підтримці немає сумнівів. Мало того  – її роль у рішенні США підтримувати Україну дуже суттєва, а можливо й головна".

Аби докладніше зрозуміти позицію  Вікторії Спартц, доцільно також послухати, що із цієї нагоди сказала  депутатка Софія Федина для телеканалу Прямий.

Продовжуючи думку Софії Федини коментатор Віктор Тиміський написав: "Джонсон пішов із посади прем'єра, тому що підлеглий недостойно себе повів. А у нас підлеглих звинувачують у зраді та ще й під час війни, то в нас не те що не звільняються добровільно, а ще й відбріхуються і готові до поразки України, але щоби тільки залишитись при владі. Це ще з більшою вірогідністю говорить, що вони є зрадники в квадраті. Обрали собі владу! Велика подяка 73% "щирим" українцям".

 

Політична короткозорість Зеленського і Кᵒ

Якби клерки на Банковій були кмітливішими і далекогляднішими, якби вміли прораховувати політичний етюд на кілька ходів, то не стали би бити горщики із Вікторією Спартц із багатьох причин.

У листопаді в політичному розкладі США відбудуться тектонічні зміни, якщо так звані демократи, а по-суті це соціал-марксисти, знову не застосують схему виборчого шахрайства. Практично всі соціологічні дослідження і опитування, навіть і пробайденівських політичних прихильників (The New York Times, Siena College, CBS News/YouGov, CNBC, Gallup, Heartland Institute, Rasmussen Reports тощо), вказують на вірогідність, що після листопада більшість у Конгресі та Сенаті займуть республіканці. Питання в іншому: Чи республіканцям вдасться здобути таку більшість, щоби вони могли оголошувати вето на неконструктивні рішення адміністрації Білого Дому? Нагадаємо, напередодні візиту Джо Байдена в Ізраїль і на Близький Схід рейтинг американського президента став критично низьким. Навіть серед демократів лише 26% хочуть бачити його президентом після 2024 року, що для Демократичної партії є політичним крахом.

При будь-якій республіканській більшості у Конгресі Вікторія Спартц буде в Республіканській партії головним експертом з питань України. Що тоді робитимуть нинішні київські антагоністи конгресменки? Тим паче, що вона працювала фінансовим аудитором у головній прокуратурі штату Індіана. Тобто займалась виявленням шахраїв, які намагались не платити податки або проводити сумнівні фінансові оборудки. Тож Вікторія Спартц вочевидь знає про різні незаконні фінансові схеми і буде ставити на Банковій професійні питання із відповідними наслідками.

Якщо в 2024 році у Білий Дім повернеться Дональд Трамп, тоді персонально для Володимира Зеленського настануть насправді сумні часи. Політична пам'ять у Трампа довга, наче у злобного нільського крокодила. А якщо не Трамп, тоді хтось від Республіканської партії на посаді президента США пригадають і запитають у Володимира Зеленського, чи розслідував він імовірні корупційні зв'язки Джо Байдена із Москвою? А корупційні зв'язки наркозалежного алкаша Хантера Байдена із прокремлівською "Бурісмою"? Якщо ні, то чому?

Звісно, звільнення головної прокурорки Венедіктової та керівника СБУ Баканова є рішенням позитивним, проте запізнілим. Майже запізнілою є також і заява про необхідність аврально призначити керівників антикорупційних відомств. Це зроблено не з бажання розбудови української державності, а знехотя – під тиском зовнішніх політичних обставин.

Не з того боку Зеленський взявся за віжки. Були випадки, коли його запитували стосовно відставки Єрмака, тоді Зеленський відповідав: "Разом ми прийшли, разом ми і підемо". Після листопада поточного року й початку домінування республіканців у політичному житті США загадана мрія Зеленського "піти разом" матиме всі підстави для початку реалізації, якщо він рішуче не очистить своє безпосереднє президентське оточення від тих одіозних осіб, яких категорично не сприймає українське суспільство та американський політичний істеблішмент.