У жовтні 2021 року політичний оглядач і незалежний журналіст Володимир Бучко врешті створив україномовний канал, на якому 9 лютого 2023 року обговорив публікацію на сайті «Української правди». Під відео так і написано: «В цьому випуску ми обговоримо термінові новини з українських ЗМІ про „великий наступ путіна“ з тисячами танків та артсистем, сотнями винищувачів та вертольотів».

Аналітик нагально повідомив, що у ніч із 8 на 9 лютого відомий український ресурс «Українська правда» опублікував гучну новину, що московія підготувала для наступу безліч військової техніки, а саме: 1800 танків, 3950 бронемашин, 2700 артилерійських систем, 810 реактивних систем залпового вогню, 400 винищувачів і 300 вертольотів. Про це серед глупої ночі «Українська правда» написала із посиланням на американський журнал «Зовнішня політика» («Foreign Policy"), на його статтю "Ukraine Braces for Grisly Russian Offen sivein the East".

Вранці, 9 лютого, українські провідні ЗМІ теж змавпували зазначену публікацію. Це і "Зеркало недєлі", і "24 канал", і "Слово і діло", і навіть виважений "Главком" та ряд інших медіа. Натомість журналісти ТСН виявились кмітливішими, вони не поспішили передруковувати "Українську правду", а звернулись за роз'яснення до військового експерта Жданова.

Інформація від "Foreign Policy" про таке велике число рашистської техніки зумовила у Володимира Бучка закономірне занепокоєння, а відтак і деякі логічні питання. Наприклад, "Українська правда" два дні раніше опубліковала інтерв'ю з полковником Олегом Файдюком, в якому командир 45-ої окремої артилерійської бригади повідомив, як наголосив Бучко, що чисельність українських і рашистських гармат станом на сьогодні становить пропорцію 1:1. Відповідно, в аналітика виникло послідовне питання: якщо в рашистів є стільки техніки,  то чому її не видно на полі бою?

Оскільки на шпальтах "Української правди" Володимир Бучко не знайшов консеквентної відповіді, тож почав шукати її самотужки, а водночас й цікавитись, що це за таке видання "Foreign Policy"? Він з'ясував, що Центр протидії дезінформації при РНБО повідомив, що журнал "Foreign Policy" – це "американський таран російської пропаганди, наближений до експрезидента США Дональда Трампа". Фахівці Центру дослідили, що впродовж усього 2022 року на сторінках цього американського видання друкували російську пропаганду з метою очорнити Україну та її партнерів.

Ось тут у політичного оглядача Володимира Бучка винили питання вже до українських журналістів загалом, а до "Української правди" зокрема: навіщо публікувати антиукраїнські інсинуації? Чому українські журналісти не підписані на Центр протидії дезінформації? Чому "Українська правда", розмістивши переклад статті із "Foreign Policy", ввела в оману 117 тисяч своїх читачів? Відповіді на свої питання стосовно непрофесійності журналістів "Української правди" Володимир Бучко не знайшов, проте завершив свій монолог переконанням, що все буде Україна.

Відеоматеріал Володимира Бучка чимось схожий на інтерв'ю ще одного соросівського ресурсу "Новоє время". Цей ресурс, вірогідно, отримав завдання, щоби дискредитувати вашингтонського резидента Юрія Швеця, проте не впорався із дорученням, провалив його і навіть був змушений закрити обурені коментарі під відео.

За Швецем не заіржавіло. Вже наступного дня він залив на свій канал відео із викриттям Віктора Ягуна, якого обізвав "перевертнем у пагонах". Пес його знає, де Швец узяв цю інформацію, проте жадоба помсти Ягуну затуманила йому мізки і призвела до фатального провалу. Швец озвучив інформацію, якою сам себе виказав. Тепер уже не потрібно ніяких потуг стосовно дискредитації ексрадянського резидента, достатньо розповісти про нього правду. Що і буде зроблено найближчим часом. Не аби догодити Єрмаку, а щоби застерегти українців і некомпетентних журналістів, які останнім часом ні сіло ні впало почали запрошувати Швеця для участі у своїх передачах.

 

Імовірно українська спецоперація у США

Повернімось до сюжету Володимир Бучка. Аналітик не зрозумів, що стаття "Україна готується до жахливого російського наступу на Сході", опублікована на сайті "Foreign Policy", може бути спецоперацією України із нагнітання ситуації у рамках поїздки Зеленського в Європу з метою випросити більше зброї. "Українська правда" була, ймовірно, лише однією із ланок цієї спецоперації. Хіба не дивно, що інші київські провідні видання, які теж уважно слідкують на публікаціями західних ЗМІ, не помітили статті від "Foreign Policy"?

Можна припустити, що інформаційну спецоперацію розробляли в секретаріаті, а практичною реалізацією операції міг займатись, наприклад, Арестович. Так, він пішов із Банкової, але не дуже далеко, тому що  без Єрмака Арестовичу нічого робити в Україні. У своїх "бесідах" із агентом Фейгіним і доморощеним навколополітичним плебсом він наговорив собі вже на два пожиттєвих терміни. Дипломат Валерій Чалий наголосив, що пропозиція поділити Україну з рашистами за прикладом Кореї, є посяганням на територіальну цілісність України (див. відео із 27:53), яке становить склад тяжкого злочину.

Якщо припущення вірне, якщо Арестович прагне не тільки розділити територію України із рашистськими окупантами,  якщо Арестович брав участь у спецоперації на шпальтах "Foreign Policy" із метою допомогти Зеленському випросити чим більше озброєння, то він провалив спецоперацію разом із тими особами, які ймовірно були дотичними до цього інформаційного заходу. Людина, яка нахвалялась, що 50 разів ходила за лінію фронту воювати рашистів, на ділі нінащо не варта.

Після відео політичного оглядача Володимира Бучка через сайт "Української правди" можна було за посиланням перейти на сайт "Foreign Policy", щоби ознайомитись з оригіналом статті. Проте вже через години півтори англомовна стаття "Україна готується до жахливого російського наступу на Сході" стала недоступною. Вранці, 10 лютого, статтю знову можна прочитати. Що трапилось на час її недоступності? Змінився текст статті. А це доводить, що стаття, можна так припустити, була замовною, присланою у редакцію "Foreign Policy" із зовні та неналежно підготовлена.

На сайті видання "New York Post" посилання на статтю "Foreign Policy magazine" теж не відкривалось тривалий час, а коли стаття стала доступною, то теперішній текст від "Foreign Policy" і раніше скопійований текст "New York Post" дещо відрізняються. Треба було зробити скріншот початкового тексту "Foreign Policy", але хто ж сподівався, що журналісти Емі Макіннон і Джек Дейч будуть себе так ретельно редагувати.

 

Чиє видання "Foreign Policy magazine"?

Диверсифікований американський конгломерат холдингу "Graham Holdings Company", який раніше був власником газети "The Washington Post" і видання "Newsweek" (допоки не продав їх демократам), сьогодні є власником журналу "Foreign Policy".

Після маніпуляції зі статтею про Україну рейтинг і раніше не надто популярного журналу впав на 49 пунктів. Сам журнал позиціонує себе центристським, проте епізодично сповзає вліво до американських соціал-марксистів. Врешті, й сам рейтинг вказує, що "Foreign Policy" не є надто популярним чи авторитетним політико-аналітичним виданням у США.

У 2016 році журнал "Foreign Policy" підтримав кандидатку від Демократичної партії Хілларі Клінтон під час президентських виборів. Видання системно критикувало Трампа за його внутрішню і зовнішню політику на посаді президента.

Отож твердження українського Центру протидії дезінформації при РНБО, що видання "Foreign Policy" є протрампівське не відповідає дійсності. Насправді антиукраїнську діяльність на шпальтах цього  журналу здійснюють не трампісти, а байденісти. Дуже дивно, що бувалий аналітик Володимир Бучко не впорався із дослідженням такої простої теми і причастив запозиченою від Центру облудністю ще й 62 тисячі своїх адептів.

*******

США. Квітень 2014. Президент Обама

Журнал демократів США "Foreign Policy" займається розгадкою душі путіна.

 

США. Грудень 2015. Президент Обама.

Журнал демократів США "Foreign Policy" визнав путіна глобальним мислителем.

■■■