Аналітик Сергій Любарський залив відео на свій ютуб-канал, в назву якого поклав цитату начебто журналіста Івана Яковини, який осів на інформаційному ресурсі «Новое время». Ресурс належить фінансовому спекулянту і глобалісту Томашові Фіалі, який через підконтрольні йому ЗМІ поширює в Україні сумнівні ідеї Джорджа Сороса та Клауса Шваба, послідовників Карла Поппера.

Сам же «герой» нинішньої публікації Іван Яковина, який народився на московських Сокільниках, раніше зізнався, що є шанувальником ідей американського комуніста Берні Сандерса. Того самого Берні, чиї прихильники «лівого крила американської демократії» підписали лист від імені 30 депутатів-демократів Конгресу, щоби США припинили надавати Україні військову допомогу.

Завдяки закордонним ліберастам інформаційний простір України заполонили моральні покручі на зразок швеців, піонтковських, арестовичів, фейгіних, яковин, іванових і петрових. Головне їхнє завдання полягає у тому, щоби «вішати локшину» на вуха українців, заспокоювати їх, заколисувати і переконувати, що колись таки надійде велика американська допомога. А поки що необхідно змиритись із тим, що рашисти вбивають українців, нищать інфраструктуру і провокують новітній Голодомор.

Виплекане на заміну старіючого вашингтонського резидента Швеця, якого КГБ звільнило за п'янство, а Демократична партія США підібрала, відносно юне й вірогідно дарування, що осіло на ліберально-соросівському ресурсі «Новое время», нарешті зашкварилось. Під його недолугим відео «Без ленд-лізу Україні краще ніж із ним», яке є примітивною дезінформацією, небайдужі колишні прихильники Яковини написали йому все, що про нього думають. Проте найкращий аналіз цієї кремлівської облуди зробив Сергій Любарський у своєму відео-блозі з аналогічною назвою у перекладі на руский «Без ленд-лиза-Украине-лучше, чем с ним».

Сергій Любарський, відео якого потрібно уважно подивитись, доречно зазначив, що нерозумний Яковина виступає проти такої американської допомоги, яка дозволила Радянському Союзу перемогти гітлерівську Німеччину. А ще Яковина відверто бреше, що за надання Україні ленд-лізу ратують лише колишні емігранти із СРСР. Всі решта, навіть й американські конгресмени, які домоглись від Байдена підписання цього закону, насправді тепер проти нього.

Тих громадян, які вимагають для України ленд-ліз, Яковина зухвало називає агентами Кремля. Вірогідно, врешті настав догідний час, щоби СБУ поцікавилась, що від 2014 року робить в Україні колишній пропагандист феесбешного ресурсу Lenta.ru.

Але попередньо буде доцільно поцікавитись у Віталія Сича, головного рекламного агента торгової марки «Трускавецька», під патронатом якого окопався вірогідно засланий московський козачок, чи Сич насправді не розуміє, яке завдання в Україні виконує Яковина? Чи розуміє, а проте толерує?

На Москві 12 березня 2014 року почалась спецоперація із інкорпорації на Захід кремлівських інформаційних личинок на чолі з такою собі Галіною Тімченко. Вся редакція феесбешного видання Lenta.ru демонстративно звільнилась і подалась за кордон із метою імплантації в західне суспільство для подальшого насаджування кремлівського проекту про «хароших руских». Івана Яковину, українську напівкровку та пропагандиста Lenta.ru, затримали 10 квітня 2014 року  при спробі демонстративно перетнути державний кордон України. Визволив Яковину його патрон в Україні Віталій Сич із допомогою керівнички пресслужби СБУ Маріни Остапенко та довірливого полковника Олега Слобоняна. У такий спосіб Яковині створили політичне алібі.

В Україні бодай хтось із профільних служб не вважав на потрібне знайти відповідь на просте питання: після демонстративно гучного закриття феесбешного видання Lenta.ru 12 березня 2014 року, що на Москві впродовж місяця ще робив «опозиційний» і «переслідуваний» Іван Яковина? Він, бува, не проходив додаткове стажування  у примосковському селищі Ясенево?

Є ряд публікацій в українських ЗМІ, в яких Яковина частково привідкрив своє справжнє обличчя. У статті на сайті «Детектор медія» він хизується, що є расовим рашистом, що українці йому чужі. Тоді ж, у 2015 році, він посягнув на територіальну цілісність України, ініціюючи ідею створення на території кримського півострова якогось Кримського ханства.

На сайті «Твоє місто» Яковина відстоював ідею добросердечно-душевного ставлення до Московського патріархату. Він також зізнався, що «не дуже взаємодіє з українським суспільством, живе собі якось окремо». Імовірно, щоб, як справжній московський розвідник-нелегал, не «засвітитись» і не провалити свою підступну рашистську місію.

А на сайті незалежного культурологічного часопису «Ї», редактором якого був морально прогнилий інтелігент і промосковський угодовець, нині не простий, а цілий генеральний директор Львівської галереї мистецтв Тарас Возняк (див.: Телеканал Прямий. Олена Курбанова & Ірина Фаріон. Інтерв'ю, фрагмент 38:50-41:30) московський козачок Яковина привольно публікував кремлівські геополітичні забаганки на зразок «Украина сможет победить Путина, отдав Донбасс».

Іван Яковина висловився зневажливо і про різних біженців. Правозахисник Максим Буткевич і журналіст Айдер Муждабаєв звернули увагу Яковині, що він має рашистський спосіб мислення і цинічно маніпулює фактами.

Іще Айдер Муждабаєв розповів під час конференції у Вільнюсі, що редакторка видання Lenta.ru і начальниця Яковини зізналась під час іншої конференції у Ризі, в присутності редакторки «Української правди» Севгіль Мусаєвої, що вона, Тімченко, і весь її колектив є агентами, тому що у них не було вибору, тому що на Московії у всіх залишилась нерухомість, родичі тощо (див.: Підсумки тижня із Сотником, фрагмент 08:20-11:05).

Талановитий Сергій Любарський, наче італійський Мікеланджело Буонарроті, професійними мазками інформаційного стека зліпив цілісну й достеменну проекцію внутрішнього єства Івана Яковини. Цей образ доцільно доповнити лише одним невеличким штрихом. У відео-блогах Яковини на задньому плані постійно присутні помаранчеві цитрусові. На кримінальному слензі слово «апельсин» означає особу, яка може мати кілька іпостасей (характеристик) – бути фальшивою, брехливою, аморальною, фуфлом.

Колишні прихильники Яковини, після його провального ефіру 30 листопада, не лише висловили йому все, що від того часу почали думати про нього, а й звернули увагу на його «апельсинову тактику» (Larysa Perry). Вірогідно, постійно переставляючи цитрусові у різні місця та у різних комбінаціях перед відеокамерою, Яковина про щось сигналізує своїм московським кураторам.

■■■