У закріпленому відеоролику на ютубканалі «Юрий Швец – канал мировой аналитики и разоблачения дезинформации Кремля» автор цього ресурсу відрекомендував себе колишнім офіцером елітного відділу зовнішньої розвідки КДБ. А створив він цей інформаційний ресурс із метою боротьби з дезінформацією Кремля та підконтрольних йому ЗМІ, які заполонили інформаційний простір в усьому світі. Резидент Юрій Швец, який тепер живе у Вашингтоні на вільних хлібах, закликав дивитись його відеоканал, аби позбутись помилок й уникнути дезінформації спецслужб Кремля та їхніх прихованих агентів. Закликав євангельськими словами: «І спізнаєте Істину, і Істина визволить вас» Євангелія від Йоана, 8:32.

Якщо вперше дивитись відео Юрія Швеця, то й справді складається враження, що вам надає інформацію професійний аналітик. Проте з плином часу то тут то там у його відеоблогах проскакували дивні пасажі. Згодом стало зрозуміло, що Юрій Швец є хорошим оглядачем закордонної преси, вміло переповідає те, про що пишуть західні ЗМІ, послуговується умовиводами інших аналітиків, а також іноді маніпулює фактами і лукавить. Тобто проводить традиційні кадебіські (так вони це називають) активні інформаційні заходи або ж спецоперації з питань дезінформації. Як каже народна мудрість: «Чим горщик накипів, тим і буде штиняти».

Перше упередження з'явилось, коли Юрій Швец із озлобленням почав ганити Дональда Трампа. Якщо ти позиціонуєш себе професійним експертом чи аналітиком, тоді ти мусиш бути рівнобедренного віддаленим від суб'єктів свого політичного аналізу. Якщо ж цього зробити нездатний, тоді ти не експерт, а пропагандист і маніпулятор, обслуговуючий персонал однієї з політичних сил.

В українському інформаційному просторі Юрія Швеца популяризував із 2015 року відомий аферист Дмітрій Гордон, який торгував «золотими пірамідками» і запевняв, що вони лікують всі хвороби. А тих, то сумнівався у лікувальній здатності гордонівських пірамідок, промоутер цього диво-виробу закликав із пролетарською безпосередністю цілувати його в задницю. Мабуть, Гордон вроїв собі в голову, що його задниця така ж цілюща, як і рекламована пірамідка.

А ще Дмітрій Гордон на всю країну обізвав аферистом професійного брехуна Алєксея Арестовича, улюбленця Андрія Єрмака і багатьох екзальтованих жінок. Проте згодом їх життєві стежки перетнулись. Сьогодні Дмітрій Гордон (імпресаріо Ігоря Смешка) та Алєксей Арестович (імпресаріо Андрія Єрмака) дружно карбують крок зеленою політичною стезею.

 

Гра в агентурні наперстки

На сайті президента Зеленського 4 серпня Андрій Сіденко зареєстрував петицію про призначення Ігоря Смешка на посаду голови СБУ. Через два дні, 6 серпня, ведуча телевізійного каналу "1+1" Наталія Мосейчук у прямому ефірі звернулася за роз'ясненням до Андрія Юсова, представника пресслужби Головного управління розвідки Міноборони України. Ведуча поцікавилась, чи це правда, що порушили кримінальну справу стосовно Ігоря Смешка за державну зраду?

Генерал Ігор Смешко начебто увійшов у змову з кремлівськими окупантами і після планованої втечі Зеленського до США (Байден навіть прислав за ним літак) Ігор Смешко мав би стати президентом України, а інший ведучий уточнив – гауляйтером. Речник ГУР Юсов відповів ухильно: не підтвердив цієї інформації, проте і не спростував її.

А вже 9 серпня на захист генерала Смешка кинувся вашингтонський резидент Юрій Швец. В авторській програмі «Агентура РФ в Украине: истоки и настоящее время / Генерал Игорь Смешко // №290» резидент намагався довести, що Ігор Смешко – це найкраще державницьке світило на українському політичному небозводі.

Резидент Швец стверджує, що завдяки Ігореві Смешку було підписано військово-політичну угоду зі США, за що заступник міністра оборони США Ештон Картер дуже високо цінував представника України. Інформацію про ставлення Ештона Картера до Ігоря Смешка знайти в Інеті не вдалось, давно це було, а ось «Меморандум про взаєморозуміння та співробітництво в галузі оборонних та військових відносин між Міністерством оборони України та Міністерством оборони США» підписав 27 липня 1993 року міністр оборони України Костянтин Морозов. Можна ствердити, що не один Смешко брав участь у підготовці до підпису цього документа.

Саме постать Костянтина Морозова неординарна. Під його керівництвом було створено:

А через особисту особливу позицію міністра оборони Морозова у питанні приналежності Чорноморського флоту, він 30 вересня 1993 року подав рапорт про відставку, тому що покійний президент Кравчук холуйствував перед Москвою.

Резидент Швец фантазує, що Смешко створив Головне управління розвідки та займався боротьбою з агентурою РФ і мафією. Для цих завдань Конгрес США навіть надав Смешкові 450 мільйонів доларів, які Смешко успішно освоїв. Проте агентура РФ і мафія й досі живі та здорові в Україні.

Насправді ж початок формування Управління розвідки відбувався під керівництвом полковника Миколи Кузьміна. Першим начальником управління став полковник Анатолій Віданов, а з липня 1992 – генерал-майор Володимир Легомінов, який до того очолював розвідку Прибалтійського військового округу. Одночасно відбувалось формування організаційного ядра зі створення стратегічного компонента воєнної розвідки — Головного управління воєнної розвідки, яке відбувалось під керівництвом досвідченого офіцера-контррозвідника, відомого генерал-лейтенанта Олександра Скіпальського.

Юрій Швец розповів, що генерал Леонід Деркач був бізнес-партнером особливо цінного агента спецслужб РФ і кримінального авторитета Могилевича. А допоки Могилевич виводив за кордон та відмивав мільярди, Смешко розвивав співпрацю із Заходом. Деркач доповідав Кучмі, що Смешко є агентом США, у Москві цим фактом були незадоволені. Леонід Деркач був предстаником в Україні партії Москви, а його син Андрій Деркач закінчив вищу школу КДБ та присягав на вірність РФ. Генерала Смешка звільнили з посади начальника ГУР за вказівками Кремля і відправили до Швейцарії військовим аташе. Згодом Кучма відкликав Смешка із Швейцарії, щоби повернути репутацію Україні після скандалу з продажем в Іран військових комплексів «Кольчуга». Смешко знову бере курс на НАТО. Далі Помаранчева революція, герой Смешко зупинив криваву бійню на Майдані, а Ющенко став президентом.

У цій гарно вигладженій розповіді Юрія Швеця все ж таки залишились деякі шершавості, про які резидент волів не згадувати.

Якщо Деркач старший співпрацював із Семеном Могилевичем, то Смешко співпрацював у тандемі з Віктором Медведчуком. А відсторонили Смешка з посади не за бажанням Кремля, а на вимогу Деркача старшого, тому що Смешко вирішив відтіснити СБУ від Кучми і одноосібно класти на стіл Кучмі необхідну йому інформацію. Лише завдяки наполегливості Медведчука його, Смешка, відрядили у Швейцарію.

А далі виник штучно створений скандал із «Кольчугами». Кучмі нашептали на вухо, що тільки Смешко зуміє в США залагодити цю колізію. Смешка відкликали зі Швейцарії та наказали нейтралізувати інцидент. Смешко поїхав у США зустрівся із Генрі Кіссінджером, переговорив, а потім влаштував зустріч Кіссінджера і Медведчука, після чого у США скандал миттєво загасили.

Дві креатури Кремля – Медведчук і Кіссінджер – розвели Кучму, тобто в його очах підняли авторитет Смешка.

А далі була Помаранчева революція, дача Сацюка, отруєння Ющенка. Якби Ющенко помер, то Смешко захопив би його місце. Але не склалось. Ющенко вижив, звільнив Смешка із СБУ і прогнав його з політичного життя України. Тоді на першу роль і вийшов Медведчук. Від перестановки доданків агентура Москви не зникає.

У розповіді резидента Швеца найбільш цинічною є заява, що отруєння Ющенка було фейкове, що факт його отруєння не встановлений. Водночас Швец не повідомив про те, що все ж таки трапилось із Ющенком, від чого було спотворене його обличчя. У відеофрагменті, коли Швец розповідає про Ющенка, цікаво дивитись в очі Швеца, по яких видно, коли він бреше. Міміку свого обличчя резидент контролює відмінно, але очі – а вони є дзеркалом душі – не піддаються вольовому контролю. Аналогічно як і в Арестовича, який має від природи випуклі очі, а коли бреше, тоді його очі стають іще більш сферичними.

Швец наполягає, що професор-хірург Микола Корпан і керівник австрійської клініки «Рудольфінергаус» Міхаель Цімпфер є цілковитими телепнями, що вони не орієнтувались, від чого лікували Ющенка. А ще Міхаель Цімпфер був не при собі, коли повідомив пресі, що експрезидент був отруєний діоксинами. Що погіршення здоров'я Віктора Ющенка було зумовлене «важкою вірусною інфекцією і хімічними речовинами, які природно не містяться у продуктах харчування». Але Швец хоче нас переконати, що він компетентніший від австрійських лікарів, а тому й знає, що отруєння не було.

Відеоблог резидента наштовхує на логічний висновок, що тепер в Україні відбувається запекла боротьба двох конкуруючих угрупувань московської агентури на призове місце – за посаду президента України.

 

Вояжі Ігоря Смешка

На останнє питання своїх глядачів, де сьогодні перебуває громадянин Смешко, резидент Швец відповів, що Смешко зустрічається з вашингтонським політичним істеблішментом із метою вирішення вагомих державницьких питань. Смешко виступав перед американськими політиками з доповіддю про ситуацію в Україні, а потім курсував від Лондона до Варшави, від Варшави до Бухареста, далі до Відня та інших європейських столиць. Під час своїх вояжів громадянин Смешко вирішує питання організації постачання озброєння в Україну.

Однак резидент промовчав, що на початку березня 2022 року, коли Київ активно відбивав напад рашистів, Ігор Смешко боягузливо перебував у Львові, ласував у кафе борщем із західними кореспондентами і розповідав їм історію України, цитував Геродота, Маркса, Черчілля і Стінга. А ще насміхався з попередньої української влади, говорив, що сьогодні «справжнім клоуном» є не Зеленський, а Петро Порошенко. І навіщо було у розпал воєнної атаки рашистів, коли кияни гинули, захищаючи рідне місто і Україну, перебирати перед іноземцями українську політичну білизну?

Того ж дня, коли був опублікований відеоблог, Ігор Смешко на своїй Твіттер-сторінці подякував вашингтонському резидентові начебто від третьої особи, начебто не від себе.

Ось так по-дурному здебільшого й «паляться» зацікавлені сторони, якщо не вміють дотриматись балансу між професіоналізмом і заангажованістю. Брехати в добу Інтернету, коли майже всю інформацію можна перевірити, це якась дитяча наївність.

Юрія Швеця таки варто епізодично слухати, іноді він розповідає цікаву інформацію або про те, що пишуть англомовні видання, або про умовиводи закордонних аналітиків. Як золотошукачі ретельно промивають ґрунт, щоби знайти дрібні золоті крупинки, так само й інформацію вашингтонського резидента необхідно просіювати крізь сито логічності. І нехай не вводить нас в оману антураж над головою Юрія Швеца із написом «Слава Україні».