Напередодні одного із двох найвеличніших християнських свят – Великодня за католицько-протестантською традицією – відомий каліфорнійський аналітик, а за сумісництвом і знаний відеоблогер Сергій Любарський вирішив розповісти своїм шанувальникам інсинуацію про знайдення ще у 1980 році начебто гробниці Ісуса Христа. Із 42-хвилинного відеоблогу так і не зрозуміло, чим авторитетного аналітика Любарського так захопила ця гіпотеза, вже давно спростована у науковому світі.

 

Сергій Любарський представив у трьох частинах своє обширне відеоесе:

♦ повідомив інформацію про археологічну знахідку 1980 року;

♦ навів свою доказову базу, що ця археологічна знахідка абсолютно достовірна (для цією мети Сергій Любарський застосував аналітично-доказовий метод, який культивують в американських судах);

♦ висловив свої думки про Ісуса Христа, про релігійний світогляд Ісуса Христа, про суть релігійного руху, який започаткував Ісус Христос та чим християнство відрізняється від католицьких канонів.

Після останньої тези (протиставлення католицизму і християнства) відеоролик можна виключити, оскільки аналітик Любарських узявся розповідати, образно кажучи, про обговорювані в науковому світі математичні теорії, не знаючи основ арифметики. Або усвідомлено нехтуючи базисом арифметики.

І лише шляхетне бажання вберегти шанувальників Сергія Любарського від сприйняття та засвоєння його, Любарського, химерних юдеоцентричних палестинських псевдокеригм спонукає взятись за їхнє спростування.

Все, що Сергій Любарський проголосив у 42-хвилинному відеоролику оспорювати сенсу нема, бо доведеться писати книгу. Зупинимось лише на його головних інсинуаціях, і зупинимось здебільшого тезисно. А ще доцільно прочитати кілька сотень коментарів під цим відео Любарського, які становлять широку палітру градацій – від екзальтовано-захоплюючих до суворо критичних.

 

Частина перша: археологічні розкопки у Талпіоті

Сергій Любарський розповів, що у 1980 році у східному передмісті Єрусалиму, в районі Тальпіот, під час будівельних робіт розкопали давню гробницю, яку згодом назвали «Втраченою могилою Ісуса». Поліція закрила знахідку від цікавості всюдисущих дітей, а в неділю, після шабату, туди прийшли професор невідомих наук і двоє студентів, які провели триденне дослідження розкопаного об'єкту. У знайденій усипальниці знайшли невеличкий гробівець (осуарій або кісницю), на стінках якого було нашкрябане ім'я Ісус.  Еврика!  Комусь із трійці дослідників, або згодом іншим прудким євреям спало на думку, що на цій знахідці можна зробити добрячий ґешефт, втюхуючи її християнам.

Було сподівання, що Любарський розповість ще і про знайдені цвяхи в гробниці первосвященика Каяфи, якими начебто розіп'яли Ісуса. Каяфа – це той головний юдей, який у 34 році Християнської ери засудив на смерть свого одноплемінника Ісуса і видав Його на розп'яття римським гоям. Але Любарський не опустився до такого рівня фантазій. Респект.

 

Рідні брати і сестри Ісуса. Давно спростована брехня або продовження інсинуацій

На початку нульових років у невідомому європейському музею (Любарський не сказав у якому, але дуже знаному), невідомо звідкіля з'явились кам'яна кісниця із написом: «Яків, брат Ісуса, син Йосифа». Ця фальшива знахідка впровадила Любарського у стан ейфорії: він зі запалом узявся поширювати антихристиянську олжу, спростовану вже понад тисячу разів, про родину Ісуса Христа.

Те, що музейна кісниця (осуарій, урна, рака) є фальшивкою видно вже зі самого напису: «Яків, брат Ісуса, син Йосифа». Це є алогічний напис, бо на перше місце поставлена згадка про брата, а вже тоді про батька. Якби це був оригінал, там мав би бути напис: «Яків, син Йосифа». Або, згідно з логікою, такий напис: «Яків, син Йосифа, брат Ісуса, Йосії, Юди і Симона».

 

Частина друга: псевдодокази від Сергія Любарського

Аналітик Любарський на такі для нього дрібниці уваги не звертає. Він узявся активно поширювати псевдо версію про рідних братів і сестер Ісуса Христа на підставі фрагментів із канонічних Євангелій, а особливо  із «євангелій» апокрифічних. Із Євангелії можемо дізнатись, що в Ісуса й справді були брати, але двоюрідні, від Клеопи, брата святого Йосифа, та його дружини Марії Клеопової. Ще в Ісуса були двоюрідні сестри, імена яких в Євангелії не зафіксовані.

Якщо Сергій Любарський знає цю інформацію, але зумисне її замовчує і спотворює, тоді він людина недобропорядна. Якщо не знає, тоді за знання євангельської інформації, яку він так самовпевнено взявся коментувати, йому можна поставити заслужену двійку.

Аби не заморочувати читачам голову численними теологічними доказами, наведу євангельський фрагмент. Коли Ісуса розіп'яли, тоді біля хреста стояли лише його матір, сестра його матері, Марія Клеопова, Марія Магдалина і апостол Йоан. А куди поділись численні Ісусові рідні брати і сестри? Ба більше, навіщо Ісус доручив своєму учневі, апостолові Йоану, опікуватись своєю матір'ю, якщо в Ісуса були рідні брати і сестри? (Євангелія від Йоана, глава 19, стихи 25-27).

Маніпулятори, на зразок Любарського, розповідають фантазії, що у святого Йосифа померла дружина, тож від першого шлюбу були діти, а Марія стала їм мачухою. Коли настав час для податкового перепису населення, Йосиф і Марія покинули своїх шістьох дітей (начебто братів і сестер Ісуса) та пішли із Галилеї  записатись в Юдею, бо Йосиф походив із роду Давида і мав у Вифлеємі тогочасну податкову прописку. Далі народився Ісус, тоді Йосиф  Марія, цілком покинувши напризволяще інших дітей, втекли у Єгипет. Лише через два роки повернулись, коли Ірод Великий склеїв ласти, вони повернулись із Єгипту.

Далі читаємо в Євангелії від Матея: «Устав він, узяв Дитятко та Його матір і прийшов в Ізраїльську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоби збулося сказане пророками, що Назореєм назветься».

Мотивація повернення у Галилею полягала не у возз'єднанні зі своїми іншими  дітьми, яких не бачили кілька років, а вірогідна загроза Ісусові від Архелая. Або Йосиф і мачуха Марія були цинічно недбалими до Йосифових дітей від попереднього шлюбу, або вони не мали інших дітей, окрім Ісуса. А так звані брати і сестри Ісусові були дітьми Йосифового брата Клеопи і Марії Клеопової, про що сказано в Євангелії.

Або візьмемо перше паломництво Ісуса в Єрусалим на свято Пасхи, коли Він загубився у храмі. Коли Йосиф і Марія (sic!без інших дітей) повертались додому, то з'ясували, що Ісуса нема. Йосиф і Марія повернулись в Єрусалим і три дні шукали Ісуса, а коли знайшли, то Марія промовила до Ісуса: «Дитино, навіщо Ти нам так вчинив? Ось батько твій і я, вболіваючи, тебе шукали» (Євангелія від Луки, розділ 2, стихи 41-52).

А де, за версією Любарського, у той час були старші брати і сестри Ісуса, діти від першого шлюбу Йосифа? Не ходили з батьками в Єрусалим на свято Пасхи? Були ізгоями в патріархальному єврейському суспільстві? Чи начхали на Ісуса, свого молодшого брата, на свого батька і мачуху, і почимчикували собі додому в Назарет, не допомагаючи знайти зниклого родича? Чи їх просто не було у природі? Тобто вони були, проте до Йосифа не мати жодного стосунку. Інакше, як це логічно пояснити, якщо не вигадувати псевдохристиянських нісенітниць? Аналітик релігії Сергій Любарський про це не говорить...

 

Вірогідний пройдисвіт Джеймс Кемерон

Кмітливі євреї-маніпулятори найняли Джеймса Кемерона, який покопався в єрусалимській землі та (о, диво!) зробив сенсаційне відкриття: у вище згаданій Тальпіотській гробниці знайшли поховання цілого Ісусового сімейства. За версією Джеймса Кемерона і Сімха Якобовича із десяти знайдених погребальних осуаріїв шість належать сімейству Ісуса. Чому ці урни не знайшли ще у 1980 році професор і двоє студентів Сергій Любарський не пояснив.

Можемо припустити, що в 1980 році цих поховальних кістниць там не було, вони з'явились уже під час розкопок і  зйомок маніпулятора Кемерона, який нагадує путіна. Той також зумів у Чорному морі на глибині двох метрів знайти дві стародавні амфори в тому місці, яке вже років із десять морське дно  ретельно обстежували підводні археологи.

Взагалі-то Кемерон і Якобович лоханулись. Їм було потрібно покопатись іще глибше у Тальпіотському склепі, щоб у нижчих шарах ґрунту знайти захоронення ще й прямих предків Ісуса: Адама і Єви, Ноя, Мойсея і Давида... Ось тоді це була би справжня сенсація. Недопетрали. Відтак «археологічні знахідки» Кемерона і його команди схожі на примітивне шахрайство.

Сергій Любарський, між іншим, теж готує інформацію в стилі Кемерона. Свої умовиводи він будує на апокрифічних «євангеліях», а інформацію з канонічних Євангелій вважає недостовірною.

Любарський поширює грубу брехню, що родина Ісуса походить із Вифлеєму, що вони жили у Вифлиємі. Якщо вони жили у Вифлиємі, то якого милого кожного року ходили в Єрусалим на пасхальну прощу із Назарету?

Далі фантаст Любарський на підстав зображення перевернутих шевронів на кам'яних стінках кістниць дійшов висновку, що гріб святого апостола Петра знаходиться не в Римі, де апостол був розіп'ятий і похований, а за 20 кілометрів від Тальпіотської гробниці.

Іще далі Любарський опускається до рівня цілковитої юродивості. Він стверджує, що в Тальпіотській гробниці знайшли якість останки (кості), їх відправили у Канаду, де зробили аналіз і встановили, що в Тальпіоті похоронений Ісус, його нелегальна дружина Марія та їхній незакононароджений маленький син Юда. Чому цей позашюбний Юда помер у ранньому віці Любарський іще не вигадав.

А на завершення Любарський прикрасив свої нісенітниці гнилою ягідкою. Він каже, що в якійсь із канонічних Євангелій, хоча не пам'ятає в якій саме, написано, а в неканонічний так точно підтверджено, що після розп'яття Ісуса поклали у гріб на горі Голгофі. Через три дні прийшли апостоли, взяли Ісусове тіло і поволокли його за п'ять кілометрів у поселення Тальпіот, де знаходиться родинний склеп вифлеємської сім'ї Ісуса Йосифовича Христа.

Сергій Любарський тепер таки зобов'язаний знайти ту канонічну Євангелію (їх всього чотири), в якій написано, що апостоли волокли п'ять кілометрів останки Ісуса з Єрусалиму до Тальпіоту. Якщо не знайде й не представить, тоді перед усім чесним інтернет-товариством постане в іпостасі примітивного брехуна.

Сергій Любарський обурився, що коли аферисти Кемерон і Якобович знайшли начебто гробницю Ісуса Христа і останки Христа разом із його нелегальною дружиною і незаконнонародженою дитиною, туди негайно прибули невідомі представники ізраїльського бюро (підкажемо Любарському, це були чиновники Управління старожитностей Ізраїлю), прогнали геть цих дослідників, а гробницю опечатали. 

А ще Сергій Любарський обурився, чому знайдена могила начебто Ісуса Христа виявилась непотрібною для представників християнських деномінацій? На це складне для Любарського питання є проста відповідь: у фахівців ізраїльського Управління старожитностей, у представників Ватикану, у Константинополя та інших християнських деномінацій, які уважно вивчають канонічні Євангелії, інший коефіцієнт інтелектуальності (IQ, intelligence quotient), аніж у Сергія Любарського. 

Навряд чи адекватна людина буде наполягати, що 43 роки тому останки Ісуса Христа було знайдено і перезахоронено. Щоправда станом на сьогодні Любарському невідомо, хто знайшов ці останки і куди захоронив. Наїхав Любарський і на своїх одноплемінників, які, будучи глупими, офіційно не проголосили, що знайшли останки Ісуса Христа і не організовують паломництва, щоби нажитись на фінансах довірливих християн. Такий жирний ґешефт  і пролетів мимо каси.

 

Частина третя: антихристиянська агітація Сергія Любарського

Завершуюче, підсумкове філософствування Любарського, що раннє християнство було продовженням юдаїзму не витримує критики і нема бажання пускатись у довготривалі дебати.  Ісус сказав: «Не думайте, що Я прийшов усунути закон чи пророків: Я прийшов їх не усунути, а доповнити. [...] Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарасеїв, не ввійдете у Царство Небесне» (Матей, 5: 17-20).

А це означає, що юдеї, як вибраний народ, не впорались із дорученням Всевишнього і спотворили дане їм божественне доручення. Ба більше, коли Мойсей пішов молитись за юдеїв на гору Синай, щоб отримати подальші настанови від Бога і благословення, предки Любарського зробили собі золоте теля і сказали, що це і є їхній справжнє божество. Поклонялись золотому теляті, бухали біля нього, співали і танцювали. Минуло стільки років, а навіть і століть, а Любарський недалеко відійшов від духовного світосприйняття своїх предків.

Якби все було так, як каже Любарський у своєму відео, тоді Синедріон не осудив би Христа під час святої Пасхи і не видав би Його на смерть чужинцям (римлянам, гоям).  Христос у ніч юдейського суду чітко сказав Синедріону, що між Його вченням та юдаїзмом пролягло глибоке світоглядне провалля. За це Його і видали Понтію Пилату, за переінтерпретацію вже духовно мертвого Закону Мойсея.

Увесь свій антихристиянський пліт Любарський городив, щоби переконати християн України під час Великоднього тижня, що Христос не воскрес, бо Його останки знаходяться в Тальпіоті.  А це означає, що Ісус Христос не Син Божий, що Він не Третя Особа Пресвятої Трійці, що Він ніхто, а вся християнська релігія – цілковита туфта. Відповідно, Любарський хоче переконати українців, що вони йолопи і кретини, якщо вірять у воскресіння і вознесіння у Небо того, чиї останки знаходяться у єрусалимському Тальпіоті. У такий спосіб Любарський хоче допомагати українцям, більшість з яких є християнами різних деномінацій? Плюючи у те, що святе для кожного патріотичного й віруючого українця?

Хотів ще відреагувати на відео Сергія Любарського, де він філософствує про різну дату вшанування Великодня, чому вона різна у православних та в католиків і протестантів, але передумав.  Послухаю поради Ісуса Христа: «Не давайте священне псам, ані не кидайте перли ваші перед свинями, щоби не потоптали їх ногами і, обернувшись, вас не роздерли» (Матей, 7: 6).

А в контексті Христової поради ще раз доцільно прослухати вірш Сергія Єсеніна, який призначений для любарських усіх часів і народів.

■■■