Оце) навесні 1917 року для розбещення російського війська коханець Рози Люксембург соціал-демократ, доктор філософії Ізра́їль Ла́заревич Ге́льфанд, що мав велику любов до грошей, відомий як Олександр Львович Парвус, продав германцям в опломбованому вагоні хворого на сифіліс Володимира Ілліча Ул'янова — Бланка, відомого як Ленін, уродженця міста Симбірськ (нині Ульяновськ) разом з жінкою Надєнькою Крупською, коханкою Інесою Арманд та ще з тридцятьма суто руськими революційно налаштованими душами за кількістю плацкартних місць:
- Сарра Раввіч
- Михаіл Цхакая
- Омера Ривкіна
- Давид Супишвилі
- Михайло Гоберман
- Меєр Айзенбуд
- Рахим Скавко
- Мойсей Харитонов
- Марія Маршегоф
- Семен Пейнесон
- Давид Розенелюм
- Марія Морингоф
- Григорий Брилліант
- Йоган Линде
- Мая Абрамович
- Абрам Сковно
- Фаня Гребельска
- Давид Мирингоф
- Ганна Константинович
- Злата Радомисльська
- Єлена Кон
- Євсєй Радомисльський
- Григорій Усієвич,
- Буня Поговська
- Олександр Гракась
- Надєжда Слюсарєва
- Стефан Радомисльський
- Юлій Кось
- Георгій Сафаров
- Валентина Морточкіна
Йосипа Джугашвілі та друга Парвуса-Гельфанда Лейби Бронштейна уродженця нині село Береславка Кіровоградської області, відомого як Лев Троцький у вагоні не було.
По приїзду вагону в Петроград Володимир Ілліч, видряпавши ся на панцирник біля Фінляндського залізничного вокзалу, проголосив історичну промову.
У липні того ж самого року Тимчасовий уряд, який очолював уродженець того ж міста Симбірськ Олександр Федорович Керенський-Адлер, санкціонував арешт Леніна з його кагалом за спробу держперевороту.
Ілліч сховався з уродженцем нині місто Кропивницький тієї ж самої Кіровоградської області Гершоном Ароновичем Радомисльским, відомим як Григорій Євсеєвич Зинов'єв, в Розливі, де вони перевдягнуті в косарів невстанно займалися в шалаші написанням «Блакитного зошиту»! З настанням серпневого похолодання Ілліч втік до Фінляндії, але мав боржок Парвуса перед німцями й свій перед ним, то й мусив його відпрацювати то ж повернувся восени в Петроград.
7-го листопада (25 жовтня) 1917 року Російська республіка перестала існувати, Керенський втік, кажуть, у жіночому вбранні.
Отже з тих пересувань з перевдяганнями пройшло сто років, сплили океани народної крові — української, німецької, грузинської, єврейської, маємо: Петро виступив на запланованому зненацькому тракторці на Банковій... надав громадянство України Михеілу Саакашвілі, відомому як Міхо, призначив Міхеіла Головою Одеської ОДА... звільнив Саакашвілі з Голови Одеської ОДА... позбавив Михайла громадянства України, викинув Міхо з України.
10 вересня Міхо планує повернутися в Україну через польсько-український кордон з букетом випробуваних 22-го листопада 2003 р. у Грузії троянд аби повернути Петру боржок.
Скоро осінь з листопадом — чао какао?
P.S. Буде нова кров чи бувають революції не з жадібності, з філософії, боргів та образ а з любові до людей?
