Саме так, наше МЗС, посли та інші представники України зараз мають новий аргумент супроти росії: вона не лише країна-агресор, а й нераціональний агресор без гальм. А це вже небезпечно для всього світу.

Ми це розуміли вже багато років, але на Заході різні експерти (хтось щиро вірив, а інші на кремль підпрацьовували) продовжували носитися з тезою, що росія буцімто керується своїми раціональними інтересами. Мовляв, рф веде війну проти України просто тому, що ми хотіли у НАТО, а бідолашні росіяни бояться, що до їхніх кордонів підступить Альянс, США чинили б так само і все таке. Тому з росією нібито можна домовитися, бо у неї є такі ж раціональні інтереси, як і в інших держав.

Ну і рф старанно підігрувала цій версії. Візьмемо, до прикладу, анексію Криму. Тут кремль зробив усе, аби це мало вигляд ледь не вимушеного кроку. Починаючи від розповідей про страх перед НАТО на півострові, і до багаторічної пропаганди, підтримки проросійських організацій, їхніх закликів захистити Крим від Євромайдану та зрештою дуже правдоподібного (хоч і сфальшованого) псевдореферендуму. Навіть частина українців вірила, що кримчани і так проголосували за приєднання до рф.

В результаті західні еліти часто сприймали росію як договороздатного партнера, котрий відстоює національні інтереси, хай і бруднуватим шляхом, а не терористичну організацію на зразок ІДІЛу. Крим, імовірно, вважали особливим випадком: історична цінність у кремлівській міфології, багато проросійських мешканців і все таке, тому й анексували. А далі росія нібито була готова грати за світовими правилами: ні на кого не нападати, добросовісно постачати газ у Європу та вкладати нафтодолари у Лондон і Ніццу.

І навіть місяць тому цей імідж давався взнаки, коли різні автори закликали Захід до перемовин з кремлем. Нібито росія нічим не загрожує Європі та США, і навіть Україну залишить у спокої, просто треба дати рф гарантії. Ну там, що Україна не вступить до НАТО і все таке. Нібито заяви росіян про готовність ліквідувати нашу державу і війну з Заходом – то просто слова, а насправді москва раціональна і хоче собі захисту від НАТО.

Донедавна було схоже, що росія хоче цим скористатися: «заморозити» лінію фронту, дотягнути до зими у глухій обороні, а там Захід страждатиме без газу з рф як колись наше місто Алчевськ, і сам попроситься домовлятися. Але далі все пішло не так.

Наприклад, західні експерти зараз вже не прогнозують заморожений конфлікт на десятиліття, а серйозно вірять, що Україна може перемогти і вийти на умовну «лінію 24 лютого». Тобто аргумент «зупинити війну, доки Україна не програла» якось відпадає.

А росія стільки місяців погрожувала ЄС життям без газу, що там раптом пригадали: газ можна купувати у Норвегії, німецькі термінали можуть приймати танкери зі зрідженим пальним, Італії взагалі зручніше отримувати пальне з Алжиру і інших країн.

І головне, у європейців на це був час. Добре, що агресор оголосив про свій хитрий план завчасно, а не без попередження вимкнув газ взимку, як нам колись! Тепер Європа має непогані шанси пережити зиму – з вищими цінами але без катастрофи. До лютого газпромівські лобісти знайшли б спосіб не дати Євросоюзу відв'язатися від російського газу. Але зараз їхній вплив на мінімумі, репутація вже не та.

Вочевидь, через це кремль запанікував (це не шапкозакидацькі настрої, ворог все одно великий і небезпечний) і почав діяти у стилі ІДІЛу. Чого варта «анексія» чотирьох наших областей, при тому, що рф не контролює їх повністю, а доки йшли святкування, ЗСУ повернули ще частину Донецької області.

Тут уже не було ні довгострокової пропагандистської кампанії, ні масових голосувань, як у Криму (аби повірила бодай частина світу): просто намалювали результат. З таким же успіхом ми можемо заявити, що у Канаді відбувся референдум (якого ніхто не бачив), де більшість громадян проголосували за приєднання до Троєщини. Рівень той же. А як вам атаки на «Північні потоки»?

І от це вже дзвоники для Заходу. Окей, НАТО може говорити, що це не напад на них, але ж були навмисні удари по важливій для Заходу інфраструктурі. Хоча з раціонального погляду це невигідно росії. Вони налаштовують проти себе Європу, втрачають імідж надійних постачальників і мільярди доларів, плюс множать на нуль свої ж інвестиції у газопроводи. 

А от де гарантія, що вони наступного разу не бабахнуть норвезько-польський газопровід чи термінал у якомусь із європейських портів? Влаштувавши їм новий Алчевськ вкупі зі ще однією кліматичною катастрофою у вигляді викидів метану. Просто тому, що зможуть. Так, це нераціонально, але такими ж були і попередні кроки.

З анексіями схожа історія: росія довго переконувала, що Крим – це особливий випадок і вона поважає цілісність України. За кілька років кремль почав перемальовувати кордони. Так само рф заявляє, що не воює з НАТО (хоча іноді каже, що таки воює), не має претензій до Швеції та Фінляндії, а раніше плюс-мінус погодилася з кордонами Литви, Латвії та Естонії.

Роки три тому могло здатися, що так і буде, бо Крим був особливим випадком, а це ж інше, росія нібито не буде на когось нападати. 

Адже раптом (насправді ні) виявилося, що росія керується не цинічними але раціональними інтересами держави, а шовінізмом, прагненням захоплювати території сусідів і відверто терористичними ідеями. А що як в умовному 2024 році рф здасться, що НАТО не буде захищати своїх членів? Якщо москва раптом вирішила, що їй потрібна Запорізька область (де ніхто, крім купки колаборантів, не хоче до рф), то чим становище Латвії чи Естонії відрізнятиметься? От вам і загроза решті світу.

Словом, нашим дипломатам і небайдужим громадянам у твітері слід озброїтися цим аргументом і застосувати його, аби добиватися більшої допомоги для України.