Кожного разу, коли Україна могла лишитися без газу (а завдяки росії такий ризик був ледь не щозими) у нас говорили і писали, що наша країна дуже даремно зав'язала всі поставки блакитного пального на рф. Мовляв, якби ми купували газ у когось іншого, то не залежали б від кремля.

Неймовірно але факт: у таку ж нехорошу історію паралельно з нами потрапив великий, прогресивний, безкорупційний і просунутий Євросоюз. І якщо Україна після 2014 року почала якось шукати альтернативи російському газу, то у ЄС не переймалися. Тепер мають веселу осінь, бо ціни на газ дійшли вже до 3000 доларів за тисячу кубометрів, і взагалі є ризик, що росія просто відключить газ посеред зими.

Здавалось би, як Євросоюз дійшов до такого життя? А причин кілька.

Перша серед них – екологічна. У призабутому 2011 році (уявіть, це до Майдану і війни!) у Японії сталося нищівне цунамі, котре пошкодило АЕС «Фукусіма». Європейці, які ще не забули Чорнобиль (згадуємо популярність фільму від Нетфлікса кілька років тому) не на жарт злякалися. Німці, наприклад, вирішили поступово закрити свої АЕС. І ми не знаємо, скільки ще європейських країн відмовилися будувати нові саме через це.

Хоча якщо задуматися, Німеччина хвилювалася дарма. У країні неможливі цунамі (поряд немає океану), не трапляються сильні землетруси (такі там геологічні особливості), а традиційний німецький порядок означає, що аварії їм не загрожують. Та й науково-технічний прогрес після 1986-го зробив АЕС безпечнішими. Але було все одно. До того ж, «зелені» організації явно побачили тут можливість остаточно прибрати брудну, як вони вважали, енергетику, і міцно взялися за цю тему.

А відповідно, якщо атомну енергетику усувають, її треба чимось замінити. Відповідно, альтернатив газу не було. Історія про зелену генерацію звучить круто, у сонячних батарей і вітряків футуристичний вигляд, але поки вони не можуть повністю замінити газ, нафту і вугілля. Занадто мала потужність. Але над цим треба працювати, бо екосистема Землі у нас одна, нову за гарантією не надішлють.

До речі, не випадково «без'ядерна» Німеччина страждає через підвищення цін на газ значно більше, ніж Франція, у якої ціла система АЕС, тому без електрики лишитися вони не ризикують.

Друга причина – європейці надто вірили росії. Режим у кремлі якраз виручив ЄС, постачаючи їм дешевий газ і допомігши відмовитися від атомної генерації.

До того ж, десь із 2010 року москва зробила серйозний ребрендинг, зображаючи себе мирною країною. Нібито вона вже не загрожує Європі, готова дружити з Бараком Обамою, допомагати Заходу в Афганістані, і головне – постачати усім нафту та газ, а прибутки вкладати у Лондоні та Ніцці.

Зрозуміло, європейські еліти спокусилися і підсіли на «газову голку». Ніхто не поспішав шукати альтернативні джерела, домовлятися з умовними алжирцями, саудівцями чи катарцями. Навіщо, коли є зручна система трубопроводів і росія, з якою німці та французи відверто дружили?

А на задньому плані росіяни активно скуповували західних політиків: як відставних, так і чинних. Цей феномен отримав навіть назву «шредеризація». Їх усіх корумпували, аби ті просували інтереси «Газпрому» та допомагали кремлю вводити європейців у ще більшу залежність. Причому рф діяла грамотно, не розповідала про американські біолабораторії, а просувала спільні проєкти, де країни-члени Євросоюзу мали б свою грошову вигоду.

Логіка зрозуміла: якби ЄС залежав від російського газу такою ж мірою, як Україна у 2005-му, кремль міг би диктувати умови Брюсселю. Вершиною цієї тактики мав стати «Північний потік – 2», але тут рф недооцінила готовність європейців згорнути його.

Причому навіть коли росія влаштовувала газові війни з Україною (а потім почала і справжню), німців, французів, італійців та інших це не надто лякало. Хтось вважав нашу країну «сферою інтересів рф», тому не надто за неї переживав; інші вірили у міф про цивілізовану росію з пушкіним, балетом та ікрою, яка не буде йти на загострення; на третіх впливали газові лобісти; ще хтось хотів просто підняти свою економіку, і байдуже, сидять у Криму політв'язні чи ні.

Не дивно, що за газову незалежність від рф виступали поляки та балтійці, які більше знали про кремль, але їх вважали просто упередженими через часи Холодної війни. До того ж, ну хто відмовлятиметься від прибутків через якихось центральноєвропейців, котрих 20 років тому навіть у ЄС не було?

А тепер такий от результат. А нам треба не зловтішатися (це взагалі погана риса), а робити висновки: як котресь рішення може вилізти боком років через 10.