Вихідні, тепло, прес-конференція Зеленського – імовірно, все це вкупі підпалило український фейсбук і ним почали тягати ідею, що нібито якби у 2019 році обрали іншого президента, то повномасштабної війни не було б.

Взагалі з'ясування того, хто більше винен у подіях кількарічної давнини має приблизно таку ж ефективність, як перегляд матчу «ФК Харків»-“Кривбас" задом наперед. От неважливо, любите ви Зеленського чи ні, зараз є купа значно терміновіших і важливіших питань. Наприклад, забезпечити армію безпілотниками, яких потрібно тисячі. От про це слід говорити, писати пости із тисячами лайків, і тиснути на владу з усіх сил. А не про "розмінування Чонгару".

Але тема "президента, за якого повномасштабного вторгнення не було б" таки важлива, адже у майбутніх політичних баталіях її 100% будуть використовувати. І допоможе нам розповісти про це звіт британського Royal United Services Institute, де пишуть про війну якісно та неупереджено.

Так от, зі звіту британців можна зробити висновок: Україна не уникнула б повномасштабного нападу, незалежно від того, кого б громадяни обрали у 2019 році. Та й у 2014-му, до речі.

Просто тому, що рф – агресивний монстр на чолі з шовіністами, котрі вважають нашу країну частиною росії. Тому рашисти багато років готувалися до майбутнього нападу. 

Наприклад, британці нагадують, як російські диверсанти з 2014 року один за одним знищували склади боєприпасів. Нагадаємо, горіли сховища у Сватовому, Калинівці, Ічні, а в Балаклії – аж тричі. Як ви думаєте, знищуючи склад у 2017 році, росіяни дуже переймалися тим, хто за два роки стане президентом?

Так само британці заперечують і популярний на наших теренах міф про те, що рф вторглася відкрито, побачивши слабкість української влади (що, звісно, є випадом у бік Зеленського). У RUSI пояснюють: росіяни напали, зрозумівши, що не зможуть примусити Україну до поступок у Мінську.

Якщо хто забув, кремль хотів просунути свою версію "Мінських угод", яка перетворила б Україну на Боснію та Герцеговину, де ОРДЛО були б під контролем терористів, а Київ їх би фінансував. Однак (неважливо, любите ви їх чи ні) Петро Порошенко та Володимир Зеленський на таке не погоджувалися. 

Як би гіпотетичний інший президент не викручував "Мінськ", росія так само зрозуміла б, що її варіант ніхто не приймає. І перейшла б до "плану б" – нападу. 

(Хвилинка захисту Порошенка: говорити, що у 2014 році можна було б обійтися без перемовин з рф, а просто всіх перемогти і не мати проблем у 2020 році – ну, у 2023-му це гарно, а от у 2014-му, з армією, яку розвалювали 20 років і байдужістю світової спільноти? А хто гарантував би, що росія не введе 20 або 30 тисяч своїх солдатів?)

Другою причиною стала впевненість москви у тому, що Захід не втрутиться і дасть їм загарбати Україну. Тут знову-таки складно уявити, як умовний Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко чи Дмитро Ярош у 2021-му переконали б американців, що вони мають не розблоковувати "Північний потік — 2", посварившись з важливим союзником, Німеччиною – і все щоб заслужити любов Банкової. Або купили б для нашої країни "Абрамси" чи "F-16" до вторгнення. Коли Захід просто не хотів надавати зброю.

Для балансу скажемо, що Петра Порошенка теж не слід сварити за те, що санкції проти рф у 2014-2022 роках були слабкі, а миротворці ООН так і не зайшли до Криму. Захід був не налаштований жорстко діяти проти рф, і все тут. Згадайте, як осінню 2021 року Німеччина блокувала продаж Україні антидронових рушниць і старих гаубиць. 

Хтось дійсно вірить, що кілька правильних слів від якогось іншого президента у тому ж 2021 році – і німці погнали б "Леопарди-2" до України?

Мораль: українцям не слід сперечатися про те, хто у вторгненні більше винен, Порошенко чи Зеленський. Винна росія. Знаходити помилки у підготовці та їхніх винуватців – треба, це один зі стандартів НАТО. Але після перемоги, бо зараз багато важливіших тем. Зокрема і для критиків влади.