Українська війна за незалежність (а фактично, її можна і треба називати так) вже дала тонни матеріалу соціологам і політологам на багато десятиліть. Але окрім цього, стався ще й побічний ефект: ми випадково зруйнували міф про двополярний світ.
На одному боці якого нібито Євросоюз з суцільно чесними політиками, відповідальним шляхетним бізнесом та освіченими виборцями. На іншому – ми, суцільно корумповані, з купою популістів і російських агентів у владі, баригами-підприємцями, людьми, ладними голосувати за гречку. Словом, з таким багажем до ЄС нам зась.
Десь у куточку відзначимо, що з умовною побутовою корупцією (це коли лікар не видасть тобі довідку, доки не покладеш двохсотку) у нас дійсно проблеми значно серйозніші, ніж на Заході. Жити у Барселоні чи Парижі, принципово не даючи хабарів, легше, ніж у Києві. Але її реально викорінювати за допомогою дерегуляції і трохи ретельнішої роботи поліції (та, звісно, реформованих судів). Умовно, що більше послуг доступні онлайн – то менше за них даватимуть хабарі, що більший вибір лікарів є у пацієнта, то легше йому піти до чесного фахівця.
А от якщо говорити про політиків та бізнес, то тут раптом виявилося, що провалля між «істинними європейцями» і «совковою Україною» не дуже і є.
Ось наприклад не так давно європейські журналісти викотили розслідування, за яким французькі та німецькі компанії постачали росії озброєння вже після 2014 року. Якщо що, нагадаємо: тоді росія порушила міжнародне право, захопивши Крим і наче як шляхетні європейці мали безжально нищити агресора санкціями.
ЄС справді заборонив експорт військових товарів путіну, але (сюрприз!) хтось лишив поправку, аби можна було виконувати вже укладені контракти. А уряд Франції не скасував експортні ліцензії тим, хто торгував з росією. Правда ж схоже на деяких наших депутатів, котрі чхали на мораль з високої гори, щойно з'являлася змога дати «своїм» заробити?
В результаті від тих же французьких виробників росія отримала якісні тепловізори для танків і обладнання для бойових літаків. На той час рф вела війни на Донбасі та у Сирії, тож європейці не могли не знати, де все це будуть використовувати.
Так от, і чим же носії західної європейської ментальності відрізняються від деяких українських бізнесменів, тих, які нечесні та ладні наживатися на усьому? Навіть гірші будуть. Наші ж не постачали зброю для нападу на Францію!
А ще якось так вийшло, що колишні європейські політики ішли працювати у російські структури (цей феномен називали «шредеризацією» на честь одного колишнього німецького канцлера), ну і корупціонери відмивали гроші у європейських банках.
І звісно, Віктор Орбан. На всяк випадок нагадаємо, що він очолює країну-члена ЄС та НАТО, західний лідер і все таке. У той же час, за оцінкою Єврокомісії, угорський прем'єр підриває незалежність судової системи, гроші ЄС осідають у кишенях друзів Орбана (корупція!), а ще він прослуховував журналістів та опозиціонерів. Словом, як кажуть у нас «ЗРАДА!!!11!!!111111».
Але угорцям усе це не завадило на останніх виборах тріумфально переобрати Орбана, вручивши йому більшість. Адже прем'єр забезпечив виборцям дешевий газ і вилив багато бруду на опонентів – так і переміг. Якби таке сталося у нас, ми б почули багато розмов про «українців, які люблять гречку, і тому їм ніколи не стати європейцями».
Як результат, Орбан при владі, і тепер блокує санкції проти путіна, про котрі не лише просить Україна – їх підтримує Брюссель, але угорська влада заради дружби з росією виступає за вето. Що нагадує нам поведінку тих мажоритарників, які готові працювати на будь-якого олігарха (якщо ті гарно заплатять) або навпаки, дати владі голоси за бюджет у обмін на щедре фінансування рідного району. Далі за рахунок цього вони «засівали» округ, купували прихильність виборців і знову радісно заходили у Раду.
***
Може здатися, що автор закликає не вступати до ЄС або вважати корупцію нормою, хоча насправді ні. Боротися з нею якраз потрібно з усіх сил, бо ось вам приклади, як росія чудово використовує усі шпаринки у власних інтересах.
І є впевненість, що якраз Євросоюз це почне робити. Не так з любові до України, а тому, що аби відповідати на світові виклики на зразок змін клімату або амбіцій Китаю потрібен сильний блок, політиків якого так просто не купиш. Тут нам краще стежити за собою, а не дорікати західноєвропейцям.
Зате у цій боротьбі ми можемо виграти, адже як бачимо, чесність і порядність – не національні риси, доступні лише якимось країнам. Чесні та нечесні люди є по обидва боки кордону України та ЄС. Так, десь їхнім фундаментом є чіткі правила і відповідальність, десь – національна ідея чи історичне минуле... словом, і ми можемо змінювати країну на краще, не переймаючись, що у нас «не такий народ».
