Минулого тижня Володимир Зеленський вкотре викликав шквал критики у соцмережах (хм, так можна було починати будь-який матеріал з часу інавгурації, правда ж?). Цього разу президент дав коментар, де пояснив: вважатиме успіхом вихід українських військ на умовну лінію до 24 лютого. Тобто з Херсоном і Бердянськом, але, зокрема, без Криму. Після чого очікувано отримав звинувачення у намірах здати півострів росії.

 

Однак на суб'єктивну думку автора, дуже дивно було б для Зеленського просто взяти і зізнатися на камеру у чомусь непопулярному. А тому можна розглянути і інші варіанти – тоді важко не задатися питанням: а що як ця заява і не зрада, а хитрий дипломатичний маневр.

 

 

Так от, цей виступ узагалі міг звучати не для нас, а для американців, британців та інших західних партнерів (хтось із них союзники, а інші поки дали купу обіцянок, далі видно буде). Зараз у наших дипломатів є два головні завдання:

• Добути максимум НАТОвської зброї і боєприпасів до неї. А це американські установки залпового вогню MLRS і HIMARS, звичайні і самохідні гаубиці з різних країн (штатівські М109, німецькі PzH2000, французькі CAESAR), дрони, можна помріяти і про бойові літаки. Санкції теж зайвими не будуть.
• Не дати різним проросійським політикам та експертам розкрутити на Заході ідею про те, що війну треба заморожувати на цих позиціях, бо це нібито найкращий варіант. Ви вже здогадалися, що нам таке максимально невигідно, адже отримаємо ОРДЛО завбільшки у кілька областей. А просто начхати на думку європейців не можна, дивимося пункт 1.

І от наша згода «не штурмувати Крим одразу» має до них прямий стосунок.

Наприклад, тому, що американські експерти чомусь мають непояснювану фобію: мовляв, якщо дати українцям потужну артилерію і тактичні ракети (які б'ють на 300 кілометрів), ЗСУ одразу випустять увесь цей арсенал у цілі на російській території. А у відповідь кремль може, наприклад, застосувати атомну зброю (військова доктрина окупантів дозволяє так відповідати навіть на неядерні удари).

Так-так, пам'ятаємо, що Крим – це Україна, от тільки у казковому світі росіян він належить їм. А тому Зеленський своєю заявою трохи розвіяв ці страхи і наблизив нас до тих же HIMARS"ів. 

Заодно російська пропаганда вкидає величезні ресурси у історії про те, що, мовляв, війна може бути нескінченною, для Заходу вона є тягарем, тому її треба мерщій закінчувати перемир'ям (і лишити москві окуповані території). До речі, бренд "війна без завершення" не надто популярний у американців, адже вони мали недавній приклад. Так-так, Україна – не Афганістан, але прокремлівські діячі можуть цим маніпулювати.

 

 

Крім того, Крим для путіна – супер-пупер-здобуток, досягнення, відродження імперії і все таке. Тому якби Зеленський сказав, що ми підемо його відбивати, усі на коней – знову-таки, наш президент міг би налякати європейських партнерів сценарієм "росія настільки прагне утримати півострів, що оголошує тотальну мобілізацію / знімає з баз зберігання навіть Т-34, КВ-1 і БТ-7".

 

Так от, питання: навіщо нам це потрібно зараз? Краще ж хай європейці підтримують Україну, сподіваючись на швидше завершення війни. До речі, нам у червні ще отримувати статус кандидата у члени ЄС. І от неважко здогадатися, що публічний анонс бойових дій на території, яку законодавчо вважає свою держава, у котрої половина Євросоюзу купує газ, а деякі німці, французи та (особливо!) угорці досі хочуть дружити, шансів нам не додасть.

 

До того ж, ми в реальності нічого не втрачаємо. Відмови від Криму немає, а якщо росія почне розвалюватися як СРСР, то повернути півострів вийде і без слів Зеленського.

 

А поки, якщо вам хочеться зради і злякалися, що влада виходить надто ідеальною, почитайте допис експерта з судової реформи Михайла Жернакова про те, який треш Офіс Президента планує влаштувати у нас, зашкодивши заразом і євроінтеграції. Може, нам від деяких членів президентської команди пора відмовитися? Причому не на користь політико-дипломатичного методу, а взагалі?