Зустрічайте новий феномен: всі рвонули озброюватися.

Серйозно, новини на ринку військової промисловості нагадують кадри з магазинів 31 грудня у довоєнні часи, коли розмітали все, від горошку до туалетного паперу.

Тут історія схожа. Аргентина, яка востаннє воювала з кимось у 1982 році (за Фолклендські острови з Британією, невдало), хоче придбати винищувачі F-16. Греції потрібна бронетехніка, Норвегія купує нову партію танків і САУ, Іспанія зібралася доброньовувати свої «Леопарди» і так далі.

Халепа в тому, що деякі країни через це не хочуть надавати зброю Україні. Наприклад, Іспанія не відправлятиме «Леопарди-2», хоча з сусідів у них партнери по НАТО Франція та Португалія і доволі стабільне Марокко (а якби й нестабільне, то Гібралтар ще ніхто не скасовував). Нідерландам теж потрібні їхні 18 танків, хоча ризик нападу Бельгії та Люксембургу зараз мінімальний. Словом, усім раптом знадобилася купа озброєння.

Хоча реальні ризики є тільки для трьох балтійських країн, Фінляндії та Польщі. Можна +/- додати Швецію та Румунію (мають морський кордон з росією і окупованим Кримом відповідно). Ну, і Грецію, у якої дуже складні стосунки з Туреччиною, а покладатися на захист НАТО складно, бо турки теж там! 

Тож у їхньому випадку масові закупівлі виправдані на 100%. А решті навіщо? Хм, причин може бути кілька.

Це пояснює, чому Іспанія, Нідерланди чи Німеччина переймаються боєздатністю своїх армій, хоча зараз їм нічого не загрожує. Уряд просто не зможе пояснити виборцям, чому вони віддали багато техніки. А вона ще й коштує грошей. Тобто хто дає 30 танків Україні, матиме десь узяти нові, вже за рахунок податків простих іспанців чи італійців.

І так, з раціонального погляду тим же Італії та Німеччині вигідніше віддати Україні купу бронетехніки, аби наша країна швидко перемогла і війна перестала шкодити європейській економіці. Але як пояснити це громадянам, частина з яких вірить, що війну можна завершити і так, якщо сісти і домовитися?

Наприклад, ті ж Британія та Франція в разі чого будуть захищати союзників із НАТО, статус регіональних лідерів зобов'язує. Тому треба готувати збройні сили до масштабних боїв, а не тільки погонь за терористами.

У випадку держав, які претендують на місце регіональних лідерів, нові круті літаки чи танки можуть бути ще й питанням престижу. Чого варта історія з бразильцями, які купили авіаносець, аби довести свою велич (але він виявився настільки проблемним, що довелося втопити).

А поспішати всім доводиться, бо військові заводи, як виявилося, працюють повільно. Наприклад, норвежці зараз замовили танки у німців, а перші машини отримають аж за 3 роки

У Другу світову виходило швидше, але там вся промисловість і бюджети працювали лише на оборону. Тому та ж Данія чи Чехія і купують винищувачі F-35 прямо зараз. 

Бо хтозна, чи не знадобляться вони у 2030-му році, якщо світ такий небезпечний? А тоді замовляти їх буде пізно.