Коли в Україні вкотре говорять про те, що пора б залучити на наш бік азійські країни, аби дотиснути росію, цей план неминуче упреться в одну проблему. Називається вона «Китай».

КНР має великий вплив у своєму регіоні, і на неї буквально озираються країни довкола. Імовірно, через це президент Південної Кореї навіть не зустрів сенаторку Ненсі Пелозі – американка перед тим відвідала Тайвань, тому стала ворогом для Пекіна.

Так от, позиція Китаю важлива, а тамтешня комуністична влада – не за нас. От взагалі.

Ну тобто можна розповідати, що вони все-таки не оголосили офіційно, що виступають на боці росії. Так Орбан теж не оголосив, і що тепер?

Важливі інші дві речі. По-перше, Китай допомагає росії рятувати економіку: санкції не запроваджує (хоча враховує західні), веде активну торгівлю, постачає і товари, які рф може застосувати у військовій сфері. Так само КНР бездіє у ООН та інших структурах, фактично давши росії можливість робити що завгодно. А ще – звинувачує НАТО, таким чином виправдовуючи дії кремля.

Чому так? Схоже, що у Китаю прямих інтересів у нашому регіоні немає (крім, хіба що, дружби з рф, але це теж не на нашу користь), тож у Пекіні дивляться на все через призму свого протистояння зі США за лідерство у світі. Неважко здогадатися, за кого тоді вони вболіватимуть.

(Як приклад відсутності інтересів згадаємо Білорусь. Лише лінивий не писав, у 2020-му, що вони стали союзником Китаю і тепер надійно захищені від росії. І що? Зараз рф перетворила Білорусь на військову базу і повільно поглинає її, як колись Рейх зробив це з Угорщиною. А Китай сидить собі тихенько і пандочок рахує.)

А це для нас означає, що комуністичний Китай явно не матиме вигоди від перемоги України. Умовно, якщо КНР допоможе нам, росія потрапить у тотальну економічну блокаду і відступить – це буде виграш не лише для нашої країни, а й для Заходу. Бо хоч ми часто нарікаємо на повільність і недостатність підтримки від США чи ЄС, але вона все ж масштабна, тому не дивно, що у решті світу колективний Захід вважають нашими союзниками.

Тобто в результаті світ матиме підстави вважати Штати та Євросоюз силою, яка зупинила росію. І як після цього Китай зможе розповідати, що він насправді теж наддержава, рівна Америці? Доказів-то немає. Сусіди КНР, як от Філіппіни, Індонезія, В'єтнам та інші можуть зробити свої висновки, невтішні для Китаю, котрий хоче стати альтернативою Заходу.

А от американці, британці та європейці відчують себе впевнено і зрозуміють, що їм під силу справжня геополітика. Наприклад, можуть нарешті запустити глобальне «Велике будівництво», аби небагаті країни мали альтернативу китайському «Поясу і шляху» (такі ідеї ходять з минулого року).

І не забуваємо про Тайвань! Маленька острівна республіка точно отримає заряд позитиву, побачивши успіх Заходу. А американці будуть активніше підтримувати Тайвань, побачивши, що тактика «постачати союзнику зброю та боєприпаси» працює.

А ще Китай зважає на росію! Вона, технічно, заодно з Пекіном. Якщо китайці за неї не впишуться, то інші союзники (на зразок Ірану) можуть подумати, що комуністи кидають своїх. З такою репутацією про статус наддержави мріяти нічого – тому друзів треба захищати. Все у кращих традиціях бандформувань 90-х років.

Словом, Китаю простіше стояти осторонь і критикувати США.

Водночас, китайська влада достатньо обережна, аби тримати дистанцію. Тому жодних офіційних дій на підтримку рф, не кажучи вже про відкриту військову допомогу (якщо й є якась таємна, то настільки непомітна, що західні розвідки їх не помітили).

По-перше, у КНР не хочуть потрапити під американські санкції, адже Штати головний торговий партнер азійської країни.

Ну, і китайська дипломатія не так давно будувалася навколо плану розколоти Захід, переконавши Євросоюз бути «поза політикою» і мирно торгувати з Китаєм, замість ставати на бік США. Аби і далі просувати цю ідею, комуністам треба зберегти у Європі принаймні імідж безневинних нейтралів.

Звідси мораль: сподіватися на те, що Китай раптом стане на наш бік – марно. Як і пропонувати йому стати гарантом нашої безпеки. Торгувати з Китаєм треба (зрештою, цим США і Тайвань теж займаються), а от сподіватися на стратегічне партнерство – зась.