Колись Михайло Старицький придумав слово «мрія», а зараз експерти-міжнародники показали, що теж можуть. І збагатили мову кількома новими термінами зі своєї сфери. У нас їх майже не чули, отож, пора і згадати.

Складне для вимови німецьке слово "zeitenwende" означає щось на зразок «епохальної зміни». Його вжив канцлер Олаф Шольц у лютому, коли коментував російське вторнення. Німці зрозуміли, що світ змінився, і навіть почали діяти. 

Наприклад, уряд анонсував 100 мільярдів євро на посилення Бундесверу, Берлін заборонив роботу «Північного потоку – 2», підтримав нові санкції проти рф. Країна поспіхом будує термінали для скрапленого газу, аби купувати його в умовному Катарі і не залежати від рф.

Ба більше, вперше німці почали постачати Україні сучасну зброю, як то ЗРК IRIS-T і самохідні гаубиці PzH 2000. Ще рік тому все це було важко уявити.

Втім, "zeitenwende" має свої межі, бо Берлін досі не дає українцям танки і БМП. Як виявилося, в уряді немає і плану розвитку армії, зате виникають скандали. Наприклад, за одні навчання зламалися 18 БМП «Пума» з 18 залучених. Цікаво, чи є у них слово "zrada"?

Американське "polycrisis" вказує на якусь кризу, котра накладається на інші. Наприклад, у ЄС та США вже була енергетична криза, а потім росія вторглася в Україну, ціни на газ і нафту злетіли вгору через війну, плюс з вини окупантів був заблокований експорт українського зерна, у світі почала дорожчати їжа, в результаті США знову дісталося: вони отримали рекордну інфляцію і все таке.

До того ж, «забити» на інші кризи і вирішити лише одну – не вийде. Наприклад, аби світові ціни на зерно впали, потрібно, аби рф припинила агресію і пішла з окупованих територій. Ось це і слід нагадувати нашим західним союзникам.

Термін "friendshoring"означає «розміщувати виробництво у дружніх і безпечних країнах». Адже раніше компанії зі США та країн ЄС залюбки будували свої заводи в тому ж Китаї. Це було дешевше (економія на «неєвропейських» зарплатах) ну і вважалося, що надворі ж цивілізоване ХХІ століття, які тут загрози?

Але раптом виявилося, що в Китаї взагалі-то агресивний диктаторський режим з претензіями на світове панування, і залежність від нього – те саме, що колишня українська «прив'язка» до російського газу. Тому Захід перебудовує ланцюжки постачання, аби отримувати ті ж мікрочіпи з дружнього Тайваню чи взагалі виробляти самим.

"Pacing threat" означає «загрозу, котра посилюється». Так американці політкоректно називають Китай, котрий ще не наддержава, але прагне стати нею і кидає виклик Штатам.

А "sportswashing"– проста штука: коли країна відбілює власну репутацію завдяки спортивним подіям. Світ звернув на це увагу під час футбольного чемпіонату світу в Катарі, який був яскравим, красивим… і відсунув на другий план тему порушень прав людини в країні. 

Феномен просто такий новий, аж жах бере (насправді ні). А нічого, що у 2018 році росія теж провела чемпіонат світу (Югославію колись викидали з турніру за воєнні дії, але рф не чіпали)? До речі, катарці навіть ображалися, що всі претензії до них, хоча москва була не менш сумнівним господарем чемпіонату.

"Integrated deterrence". Загалом, це цитата зі Оборонної Стратегії США, і суть її полягає в тому, що стримування недружньої країни – це не лише націлені на неї «Томагавки» і «Хаймарси», а й економічна політика, альянси з іншими країнами, інформаційні кампанії та ще багато чого.

В Україні це теж працює, бо, наприклад, подолання корупції у паспортних службах чи налагодження стосунків з Тайванем начебто не мають стосунку до оборони. Але перше означає, що ворожі агенти не зможуть легко отримати український паспорт, а друге – шанс розвивати спільні військово-промислові проєкти з потужною ІТ-державою.

А взагалі цей список слів натякає нам: схоже, донедавна багатьом здавалося, що світ (принаймні, європейсько-американська його частина) став безтурботно-безпечним. Прямо як у мультсеріалі «Качині історії», де мільярдер Скрудж Макдак може без охорони лазити нетрями, а поганців легко перемагають зі сміхом і жартами. От виявилося, що ні.

І якщо у вас є світло, час та нагода дочитати аж сюди, то радимо скористатися можливістю і переказати якусь суму «Госпітальєрам». Ці хлопці та дівчата щоденно у найтяжчих умовах рятують найцінніше, що є в України: життя та здоров'я наших людей. Чому б не відмовитися від кількох чашок кави, аби допомогти їм?