У європейському політичному календарі серпень традиційно вважається святково-відпустковим періодом, займаючи десь ту ж нішу, що в Україні – час новорічно-різдвяних свят.
Тому не дивно, що дискусій про серйозні санкції обмаль, зате топ-темою стала одна з пропозицій президента Володимира Зеленського: не видавати візи громадянам росії. Мовляв, хай усвідомлять, що війна стосується і їх. Вочевидь, такий крок має допомогти росіянам зрозуміти, що просто вдавати, ніби нічого не відбувається і вести безтурботне життя – не вийде.
Ажіотаж стався такий, що пропозицію обговорюють навіть на рівні Єврокомісії, це аналог уряду ЄС. Міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський запропонує включити у наступний санкційний пакет повний бан для громадян рф. Так що це вже не лише заклик Зеленського.
Сама Єврокомісія показала гідне українських держорганів уміння «з'їхати», ухилившись від цього питання. Далі цитата їхньої представниці: «Я не відповідатиму „так“ чи „ні“ на ваше запитання, оскільки ми вже розробили детальні рекомендації державам-членам щодо застосування рішення про часткове обмеження режиму візової лібералізації з Росією».
Чеський варіант із повною забороною – це дуже далека перспектива, адже для цього потрібна згода усіх країн-членів, а далі ще редагувати візову політику ЄС. Часткові санкції – чому б і ні, адже низка країн серйозно тиснуть на Євросоюз зсередини. А от нам ця історія показує кілька цікавих фактів про ЄС.
По-перше, ми знову бачимо ідейні розбіжності у Євросоюзі. Ні, це не якийсь серйозний розкол, не будемо перебільшувати, але мислять вони все-таки по-різному.
З одного боку, є Польща, а ще Литва, Латвія, Естонія та Чехія. Вони активно підтримують Україну і налаштовані серйозно протистояти росії. Усі ці країни серйозно постраждали від московського імперіалізму (до речі, якраз 21 серпня 1968 року радянські війська вторглися до Чехословаччини), тому там політичні еліти не мають якихось сентиментів до росіян. До речі, чехи, балтійці та поляки ще й самі відчувають загрозу, тож активно озброюються.
До них примкнули і фіни, у котрих досвід взаємин з Кремлем теж добре відомо який. А також Данія. Скандинави, як ми вже знаємо, традиційно дружать з Британією – ще одним важливим союзником України. Та й ракети «Гарпун» ми отримали саме від них.
З іншого боку – зрозуміло, німці та інші європейські прихильники поміркованості на зразок Португалії. Які переймаються за «простих громадян» і все таке. Плюс Греція та Кіпр, де традиційно сильні проросійські настрої, бо приїздить багато туристів і є традиційні зв'язки.
По-друге, нашим лідерам думок і дипломатам треба щось робити з гаслом «це війна путіна», котре зараз полюбив цілий німецький канцлер Олаф Шольц. Воно для нас потенційно шкідливе, адже допоможе опонентам санкцій блокувати їх під гаслом, що начебто постраждають прості росіяни, котрі невинні і взагалі жертви режиму.
Причому спростовувати ідею про «війну путіна» неважко, бо аргументів – завались.
Наприклад, чи задумувалися ви, що Україна воює фактично проти армії, складеної з російських добровольчих полків і дивізій? Адже кожен, хто зараз зі зброєю в руках прийшов на українську землю, перед тим добровільно записався до армії рф.
Угу, тієї самої, котра раніше воювала у Чечні, Грузії, на нашому Сході і в Сирії, тобто для будь-якої адекватної людини мала бути злочинною організацією. Але ж ні, росіяни йшли, підписували контракти. Армія у рф вважалася елітою, похід туди не був такою ганьбою, як, до прикладу, служба в «Беркуті» у післямайданівській Україні. Цікаво, чому?..
І зараз ідуть, хоча будь-який росіянин може відмовитися воювати в Україні (дехто це і робить, але таких дуже мало). Так, вони пожертвують військовою кар'єрою, але це і все – за таке у Сибір з родиною не засилають. Словом, було би бажання.
Додайте ще сотні тисяч російських тиловиків і 2-3 мільйони (!!!) працівників російської оборонки, які випускають зброю. Усе це «прості росіяни», які фактично за війну.
А раптом вони все-таки проти? Ну тоді мали б звільнятися, саботувати роботу чи якось інакше чинити опір. Умовно, якщо ви принциповий екоактивіст і працюєте на заводі, який зливає відходи у річку, то: а) боротиметеся за зміни зсередини; б) звільнитеся. Варіант «вдавати, ніби все окей», означає, що ви явно не екоактивіст.
До речі, російська армія має мовчазну підтримку у своїх містах: ніхто не пікетує військові частини, не блокує заводи. Бракує ще однієї деталі: ініціативи не платити податки, які йдуть на погані справи – в Україні були такі ініціативи під час Євромайдану.
А ще показова відсутність масових протестів. Ну тобто ми пам'ятаємо, що суворий тоталітарний режим усіх утискає. Але у тій же Білорусі поліцейська держава ще страшніша, і це не заважало місцевим у 2020-му проводити масові акції багато тижнів.
Так само і американські противники війни у В'єтнамі ризикували отримати удар поліцейським кийком і тавро «непатріота», але чомусь їх це не зупиняло, правда ж? Словом, все гаразд у російської влади з підтримкою.
А по-третє, схоже, цим механізмом зручно прикриватися діячам, які на тлі війни заробляють і допомагають кремлю. Наприклад, Греція, де так переймаються за простих росіян, водночас відома тим, що тамтешні компанії возять своїми танкерами російську нафту, допомагаючи обходити санкції.
Тим часом, Кіпр увійшов у санкційну історію нашої галактики, наклавши вето на план ЄС «взяти і заборонити росіянам купувати нерухомість у Євросоюзі». Здавалось би, ось воно, покарання, котре не зачепить простий народ, але на Кіпр часто перебираються росіяни, тому країна захищає свій гаманець.
Перед цим греки, кіпріоти (там ще й Мальта засвітилася) зрізали ще один пункт санкцій: заборону приймати у європейських портах кораблі, пов'язані з росією. Ну, тому що розповідати про підтримку України – це добре, але зацікавлені особи під шумок можуть непогано заробити.
От із усім цим наші мають працювати.
