Аналізуючи події останніх років та намагаючись зрозуміти і систематизувати досить строкате націоналістичне середовище схиляюсь до думки, що такими темпами як зараз ідеї націоналізму з часом остаточно заплямуються й маргіналізуються значною кількістю випадкових персонажів, які щиро, але безпідставно вважають себе націоналістами. Це не обов'язково заслані козачки, чи провокатори, а в основному — просто недалекі або відверто не розумні люди інтелектуальний та морально-етичний рівень яких не відповідає приміряному на себе образу.
Типове націоналістичне середовище зазвичай складається з організованих груп: від кількох осіб до великих офіційних чи неофіційних організацій різного виду та структури. В кожної з них є лідер, або група лідерів, які становлять основу. Для спрощення розуміння приймемо таку схему.
Мабуть, ви помітили, що приналежність когось до певного соціального чи суспільного утворення часто дає змогу для оточення створити узагальнену думку про цю групу на основі аналізу поведінки та діяльності лише однієї особи. Характеризувати певні спільноти знеособленою скептичною фразою «та ці...» — улюблена «традиція» пересічних громадян . У суспільстві сформовано своєрідні шаблони: «та ці мєнти», «та ці тітушки», «та ці неформали». Тут зустрічають і проводжають «по одягу»: поліцейська форма, спортивний костюм, «косуха» -- ласкаво просимо у клуб винуватців усіх на світі негараздів: поборів, бійок, п'яних викриків під гітару у нічний час. Як наслідок – адекватному поліціянту, спортсмену чи представнику субкультури доводиться прикласти дуже багато зусиль, щоб переламати ці стереотипи (часом безрезультатно). Така ж доля сьогодні cпіткала націоналістів і ситуація набуде незворотної форми якщо націоналістичне середовище не очистити від випадкових людей.
Ні для кого не секрет, що першою і найважливішою проблемою багатьох людей, які вважають себе «націоналістами», підкреслюючи це зовнішньою атрибутикою, є проблеми з спиртним. Саме алкоголь стає першопричиною відкритих кримінальних справ, внутрішніх організаційних негараздів, чвар та створення іміджу маргінальної структури. Цим грішать всі: від класичних «ура-патрійотів», які в оббльованих вишиванках волають «слава Україні» о 4 й годині ранку під вікнами спальних районів, до прогресивних «ура-радикалів», які натхненно «зігують» у п'яному угарі з щойно розтрощеної «за білу Європу» лавки. Прикметно: якщо лідер організації зловживає алкоголем, він збиратиме навколо себе схожих або уподібнюватиме неофітів, і в перспективі така структура приречена на занепад та деградацію. Варто відзначити: хоч у відсотковому відношенні таких персон серед націоналістів насправді не багато, але саме вони, опиняючись в центрі уваги преси та суспільства, створюють негативний імідж нормальним, адекватним людям, які «пакетом» потрапляють під загальне формулювання «всі вони такі...». Тому грамотний підбір кадрів та особистий приклад лідера – запорука гарного іміджу організації чи об'єднання.
Іншою проблемою є поверхневе розуміння ідей націоналізму або їх неприроднє нашарування членами організацій: різні форми, течії та доктрини змішують у химерний вінегрет власного розуміння якоїсь «ідеології». Скільки людей – стільки думок, але, часто, трапляються унікальні випадки гібридних трансідеологічних світоглядів, що формуються через уривчасте сприйняття інформації з пабліків в інтернеті, де нерідко тиражується і видається за чисту монету відверта ахінея. Тому, перш ніж відносити себе до якоїсь течії в середовищі необхідно грамотно ознайомитись з ідеологічними засадами, читати і аналізувати першоджерела. Ідеологія «двіж заради двіжу» повинна відійти у минуле. Націоналізм – це чітке розуміння завдань, шляхів їх розв'язання та кінцевої мети.
Також варто виділити хибні традиції відсутності дисципліни, які підсилені низьким культурним рівнем особистості. Паління в колоні на марші чи викидання спаленої піротехніки під ноги в жодному разі не створює позитивного іміджу ні організаторам акції, ні її учасникам. Розбитий бюст леніна для когось є символом розтрощеної ідеології, а для іншого – лише купою сміття, яке йому доведеться прибирати після вандалів, ніхто з пересічних людей ,не вникатиме в тонкощі бунтівної душі радикала. Тому кожна деструктивна дія повинна компенсуватись конструктивним результатом. Умовно: сьогодні невідомі провокатори повалили пам'ятник леніну, а вже завтра свідомі націоналісти висадили на цьому місці клумбу (зрозуміло, що згадані свідомі і невідомі – це одні й ті ж люди).
Окрема біда – зовнішній вигляд активістів. Часто нечищені носаті мєшти, доповнені засмальцьованим камуфляжем і обвислими обскубаними парубочими вусами, з-під яких пробивається сморід часнику чи цибулі з салом, можуть стати приводом для посміховиська та обговорення цілої організації. Якщо такий персонаж ще й світиться на камери і дає коментарі журналістам (а вони таке полюбляють) — це взагалі катастрофа. Власна охайність та контроль за зовнішнім виглядом активістів повинні бути предметом уваги керівників і лідерів. А щоб уникнути самодискредитації на публічних заходах – потрібно обрати спікерів організації, які й будуть контактувати із ЗМІ (таким чином, більше ніхто з присутніх не буде озвучувати суперечливих чи недоречних умовиводів )–це повинно стати нормою та необхідним правилом. Лише адекватні активісти з чітко визначеною ідеологічною лінією та здатні грамотно сформулювати думку можуть давати коментарі пресі.
Націоналістичне середовище повинно самоочищатись. Непотрібно гребти до організацій всіх підряд, не слід виправдовувати і постійно вибачати людей за систематичні «проколи» — це, незважаючи на перспективи кадрового голоду, ставить під загрозу імідж всього націоналістичного руху. Кількість ніколи не замінить якість. Змінюйтесь спочатку самі, а потім намагайтесь змінити країну. Людина, в якої безлад і бруд у власній хаті ніколи не зможе впорядкувати Державу. Починайте з малого – з себе та свого оточення. Якщо ви не бачите навколо себе достойних людей – не означає, що їх нема, можливо, ви не там шукаєте. Розбудова Нації починається з розбудови особистості. Націоналізм повинен асоціюватись не з непевними істотами у засмальцьованому камуфляжі, а зі спортивними, освіченими й та гарно вдягненими людьми: подібне тяжіє до подібного. Наші орієнтири — сила та інтелект!
