В четвер, 22 листопада у порядку денному ВРУ, разом із проектом державного бюджету з'явиться і законопроект №2413а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» підготовлений для розгляду у другому читанні. За досить нейтральною назвою ховається фантастично корупційний документ, до якого лише у Головного юридичного управління парламенту (ГЮУ ВРУ) назбиралось 9 сторінок зауважень щодо несумісності його із Конституцією України та чинним законодавством.

Що ж такого «цікавого» в цьому законопроекті і чому його намагаються пропхнути одночасно із бюджетом? Насамперед це наділення Національного банку повноваженнями з регулювання фінансового та страхового ринків України. Тобто, створення супер-монополіста, якій би одноосібно визначав не лише правила гри, а й учасників гри на цих ринках. Зокрема, йдеться про визначення Національним банком:

• порядку видачі та відкликання (анулювання) ліцензій небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;
• вимог до осіб, які мають намір провадити діяльність з надання фінансових послуг, умов провадження діяльності з надання фінансових послуг та порядок контролю за їх додержанням (стаття 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»
• порядку надання кредитній спілці статусу фінансової установи (стаття 8 Закону України «Про кредитні спілки»).

При цьому, як зазначають в ГЮУ ВРУ, законопроект не містить жодних вимог до рішень державних регуляторів, критеріїв чи обмежень, яких вони мають дотримуватися. В свою чергу, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово нагадував про те, що: «національне законодавство повинно надавати адекватний юридичний захист від свавілля та, відповідно, із достатньою чіткістю зазначати межі повноважень, наданих компетентним органам влади, та спосіб їхнього здійснення». Відсутність прозорості у регулюванні питань, пов'язаних з роботою фінансової системи, на нашу думку, йде у розріз із задекларованими цілями законопроекту щодо підвищення інвестиційної привабливості України та є корупційним чинником.

Крім того, розширення регуляторних повноважень НБУ, які є факультативними відносно його основної функції (стаття 99 Конституції України), може нести загрози для її належного виконання, що є неприпустимим.

Значна частина норм законопроекту не узгоджується з іншими законами або сформульована некоректно, що суперечить конституційним принципам верховенства права та визначенню України правовою державою (статті 1 та 8 Конституції України). Наприклад:

• у п. 34 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», п. 2 ч. першої ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відсутній вичерпний перелік реєстрів надавачів небанківських фінансових послуг, ведення яких покладається на Національний банк України;
• у частині другій ст. 30 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не надано вичерпного переліку підстав проведення Націбанком позапланових перевірок;
• зміни до ст. 163 Господарського кодексу України, пункту 3 ч.5 ст. 3 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачають виключення з переліку цінних паперів іпотечних сертифікатів. В той же час, зміни до ст. 15 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», згідно з якою «особливості емісії (видачі), обігу та обліку … іпотечних сертифікатів визначаються законодавством», у законопроекті відсутні, так само як відсутні зміни до ЗУ «Про іпотеку», в якому міститься посилання на іпотечні сертифікати як вид іпотечних цінних паперів;
• внаслідок включення до ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» положень щодо регулювання системи накопичувального пенсійного забезпечення назва закону не відповідає його змісту;
• внаслідок викладення ст. 4 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» в новій редакції з законодавчого поля будуть виключені визначення термінів, що розкривають зміст видів професійної діяльності на ринку цінних паперів;
• частина перша ст. 38 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачає, що «ліцензія набирає чинності з дня внесення Національним банком запису до відповідного реєстру». В той же час, вичерпний перелік реєстрів, що веде Національний банк України, законами не встановлено... Отже, взагалі ставиться під сумнів можливість провадження ліцензованої діяльності!

Окрім того, законопроект не передбачає всебічного та повного викладення у ЗУ «Про Національний банк України» завдань, функцій та порядку виконання функцій, пов'язаних з покладенням на Нацбанк державного регулювання ринків небанківських послуг, замість цього використовується посилання на «інші закони»...

Залишилися також неврегульованими питання, пов'язані з здійсненням НБУ захисту прав споживачів фінансових послуг. Не визначені правові механізми захисту клієнтів небанківських фінансових установ у разі призупинення дії чи анулювання ліцензій.

Враховуючи те, як НБУ «відрегулював» банківський сектор, неважко собі уявити, до яких проблем призведе його діяльність у царині цінних паперів та страхового ринку. Монополії, це завжди низька якість, висока вартість та корупція. Саме через це вітчизняні урядовці та законодавці так полюбляють створювати монополії. НБУ — не є винятком з цього правила і донедавна в нього також було право законодавчої ініціативи. Добре, що відібрали.