Днями генеральний директор ДП «Ліси України» Юрій Болоховець оголосив про початок системної кадрової реформи в структурі підприємства. Чому проблема назріла і які можуть бути підводні камені в процесі її вирішення? Давайте розбиратися.
Бджоли проти меду
Не секрет, що за попередні 30 років корупція та кругова порука в лісовій галузі стала невід'ємною частиною бренду. Негативною, але широко відомою. Змінювались чутки про публічну вартість посад, персоналій біля керма галузі, але кадрова політика лісівників була закритим клубом.
Результат — негативна репутація галузі не тільки в українському суспільстві, а й у міжнародному. Українські лісгоспи — в топі журналістських розслідувань, а європейці продукують до нашої деревини все нові й нові антикорупційні вимоги.
Бездіяльність — це шлях в нікуди. Саме тому в країні розпочали реформу лісової галузі, створили ДП «Ліси України». Але без прозорої і професійної кадрової політики вона не буде успішною.
Шерше ля директор
Якщо на першому етапі утворення ДП для зменшення напруженості достатньо було м'яко перетасувати колоду керівників, то далі цим питанням треба зайнятися всерйоз. Інакше «проффесіонали» з правом підпису дискредитують будь-яку красиву задекларовану реформу.
Власне, на цьому я наголошував у блозі, присвяченому річниці лісової реформи. Реакція на зауваження є. Днями Юрій Болоховець анонсував формування кадрового резерву в галузі та проведення конкурсів на керівні посади в наступному році.
Ініціатива своєчасна і правильна. Головне, щоб вона не була імітацією. Як то часто буває.
Сформувати резерв — реально. Але важливі критерії та механізм його роботи. Не потрібно масштабних декларації та красивих гасел. Основоположними мають бути європейські принципи та стандарти, і як наслідок — довіра.
Але чи вона виникне, якщо цим займатиметься виключно ДП «Ліси України» чи ДАЛРУ? Очевидно — ні. Для довіри треба залучати в процес авторитетні економічні інститути та міжнародні неурядові організації.
Якщо під час війни буде недоречно витрачати на це гроші ДП «Ліси України», то треба залучити кошти міжнародних донорів. Погодьтесь, довіра до кадрового резерву буде набагато вищою, якщо він формуватиметься у партнерстві з тим же USAID, а кращих кандидатів навчатимуть професори Київської школи економіки.
Якщо робити — то робити якісно. Або не робити зовсім, щоб не дискредитувати нормальну ідею.
Професійні кадрові комісії — must have
Не менш важливими є принципи формування кадрових комісій із обрання кандидатів на керівні посади у філіях та адміністрації ДП. В Україні вже є такий досвід. І позитивний, і відверто негативний. Серед членів кадрових комісій мають бути представники міжнародних організацій, професійні економісти. А їх робота має бути публічною і діджиталізованою. Чим менше кулуарщини і конфліктів інтересів, тим краще.
І насамкінець. Сама по собі чесність і прозорість нових керівників все одно не буде достатнім запобіжником від зловживань. У час, коли ДП «Ліси України» є найбільшим підприємством у галузі, і конкуренції немає — жоден параметр його роботи не може бути прикритий грифом «комерційна інформація». Державне підприємство оперує державною деревиною та визначає вектор роботи цілого сектору економіки. Це цілком достатній аргумент для публічності інформації.
Дані про роботу ДП «Ліси України», фінансові показники мають бути відкритими і максимально доступними громадськості. Цього вимагає час, українське суспільство та міжнародні партнери.
Вектор кадрової політики Юрія Болоховця правильний, але треба докласти максимум зусиль для наповнення його змістом, ефективністю та прозорістю.
