Шкода, що якість української політики останнім часом сильно деградує. На жаль, не всі нові обличчя спроможні приносити нову якість політики. Чомусь замість новацій ми частимо бачимо цілий букет прикрих помилок та «факапів». Тому декілька думок про те, що варто робити молодим політиками, аби не потрапляти в різні скандальні чи курйозні історії.
Мало стати політиком, треба стати успішним політиком. Мало стати успішним політиком, треба бути ним постійно, переобиратися на виборах. А для того треба, щоб виборець вас не те щоби любив, а хоча би, принаймні, не ненавидів.
Якщо ти «нове обличчя» в політиці на якомусь із владних щаблів, то запам'ятай – щоб ти не робив, не роби фігні. Кожного дня перепитуй себе і радників: «А чи не фігню я роблю?». Думай і фільтруй свої «геніальні ідеї». Не можеш сам – найми радників. І не роби фігні. Якщо фігня все одно випадково трапилась — намагайся не роздувати її до рівня катастрофи, а ще краще мінімізуй наслідки.
Ти, як політик, можеш не працювати, можеш не робити реформи, можеш взагалі не робити нічого путнього, але хоча б не роби шкоди. Особливо шкоди незрозумілої і необґрунтованої.
Обов'язково намагайся не «зашкварюватися» публічно. Поки твої колеги будуть колекціонувати «факапи» і зашквари, неустанно підвищувати рівень власної токсичності — тримайся. Тримайся, ради Бога і нічого не роби. Адже, коли ти незнайко і невмійко, не вмієш планувати, ставити цілі, формувати команду – рано чи пізно тебе чекають гучні провали. А точніше дуже рано. Більшість твоїх обіцянок – залишаться невиконаними, більшість твоїх справ — незавершеними, більшість «особистих контролів» — непроконтрольованими.
Тому запам'ятай! Не знаєш, не вмієш – не роби. Хай краще виборці вважають тебе ледарем чи корупціонерам, ніж ідіотом і нездарою. Ледарям чи корупціонерам при владі вони хоча б заздрять – тоді як нездар зневажають. А нездар, за яких раніше голосували з великими надіями, ще й ненавидять.
А якщо вже зробив дурницю, то принаймні не старайся гарячково і необдумано її виправляти або замовчувати. І в жодному разі не очолюй першим героїчну боротьбу з прибирання свого ж г…. «факапу». Бо це твоїх виборців не тільки злить, а й ще й дуже смішить. Погано коли вони тебе ненавидять, ще гірше коли з тебе тупо сміються.
Все добро і зроблені справи забуваються виборцями дуже швидко, а от зашквари, образи, провали і розчарування виборці пам'ятають дуже довго і злопам'ятно.
Український виборець може пробачити багато чого, але не відверті «зашквари». Він добрий, той виборець. А ще йому на кожних виборах як завжди тупо нема з чого вибирати. І він обирає краще з гіршого. Незалежно від кольору прапору і висоти владного щабля.
І що, що під час роботи ти не завоював рейтингів? Головне не нажити антирейтингів. Бо рейтинги наростять політтехнологи та гроші вкладені в піар, а з антирейтингами справа майже безнадійна. Не вірите? Спитайте в Арсенія Яценюка. Тут один дієвий варіант – чекати років з 10 поки тебе забудуть. Зовсім. А тоді пробувати перезапустити всю історію спочатку під час якихось суспільних потрясінь.
А що ж робити таким новим обличчям? Якщо нічого не вміють і не можуть – то нічого не робити. «Якщо щось робити, то можна зробити щось не те. Якщо ж нічого не робити, то зробити щось не те неможливо».
Нічого не роби, ходи на роботу, на сесії, отримуй зарплату, їзди відпочивати у відпустки. А ще скрізь роби задумливе обличчя, щоб всі думали, що ти щось та й розумієш у тій справі, якою займаєшся зараз. А там пройде рік-півтора і щось та й зрозумієш в роботі, вивчиш безперосніфіковані звороти «було зроблено», «спільними зусиллями», «винні попередники», «треба більше часу» і так далі.
Всі звикнуть, що ти на тій посаді у виконавчій чи представницькій владі давно, а шкоди від тебе ніби й немає. Навіть імідж господарника зможеш приліпити, чи державника хоча б. Тим паче твоя зваженість, поміркованість і вміння пересиджувати шторми вигідно виділятиме тебе на фоні інших нових скандальних «молодих облич».
А там дивись і ресурси для нових передвиборчих штурмів знайдуться. І необхідні корисні знайомства. Договороздатність цінується….. більше золота.
Є правда інший варіант – навчитися, формувати команду, працювати, показувати маленькі швидкі перемоги, не спати ночами. Але то важко. Тому більшість нових облич обирають лише два шляхи. Одні – невтомно «шкваряться», а інші відсиджуються в тіні, стають частиною системи, яку обіцяли валити, та мріють посидіти у владі якнайдовше.
Але винятки звісно є.
Та й таке.
