Тривала війна потребує значних ресурсів.У тому числі й фінансових. Потенціал залучення міжнародної допомоги майже вичерпаний, і державі доведеться шукати кошти в українській економіці. Індустрія продукції з деревини — одна з тих, котрі не тільки вистояли під час війни та транспортної блокади, а й поступово розвиваються. А це потенціал значного зростання експорту і як наслідок — збільшення надходжень до бюджету воюючої країни. При коректній роботі ринку підприємства галузі можуть подвоїти експорт майже вдвічі.
Ефективно відрегулювати продаж деревини в Україні вперше за 8 років мав би проголосований Верховною Радою України у 2021 році в першому читанні законопроєкт №4197-д «Про ринок деревини». Однак через війну, роботу над законом призупинили. На сьогодні він суттєво застарів і потребує значного доопрацювання. Позитивним є те, що депутати економічного комітету ВРУ готові за це взятися.
Як і було задекларовано раніше, ефективно координує роботу народний депутат Богдан Кицак, активні і небайдужі до відродження деревообробної галузі народні депутати Дмитро Кисилевський, Ігор Марчук, Олексій Мовчан.
Яким же принципам має відповідати оновлений закон, щоб бути справді ефективним:
- Першочергове право переробників Made in Ukraine для купівлі деревини (беремо приклад із Польщі, яка захищає власне виробництво будь-якою ціною).
- Справедливий механізм формування стартової ціни на деревину (зараз цього немає).
- Мораторій на експорт необробленої деревини має бути продовжений. Адже відкриття кордонів для українського лісу-кругляка не тільки підірве економічну безпеку воюючої країни, а й спричинить катастрофічне зростання рубок найцінніших українських лісів. Європейці вже виступають проти знеліснення України і впроваджують новий регламент EUDR.
- Фіксація автоматичного механізму підвищення/зниження ціни на торгах. Ручний режим, договорняки, перетягування ковдри мають остаточно відійти в минуле.
Що не так із ринком?
Каскадна градація проведення аукціонів зі стимулами для більшої локалізації української переробки не запроваджена. Це не сприяє розвитку виробництва української продукції з деревини та меблів із високою доданою вартістю.
Ціни на деревину в Україні має формувати ринок, але він не працює. Адже ринок передбачає конкуренцію не тільки покупців, а й продавців. Бо не всі лісокористувачі (продавці) працюють в межах публічного ринку. Крім того, півтори сотні державних лісгоспів торік об'єднали у найбільше в Європі підприємство — ДП «Ліси України». А це здоровій конкуренції, очевидно, не сприяє.
Чинні зараз біржові регламенти продажу деревини містять лише РЕКОМЕНДАЦІЙНІ ДЛЯ ПРОДАВЦЯ ПРАВИЛА щодо порядку проведення торгів підвищення/пониження та стартової ціни з формулюванням «у разі проведення аукціону». А мали б бути обов'язковими.
Розбалансування ринку призводить до некоректної роботи ринку та перекосів у сторону продавців.
Зважаючи на ситуацію, держава має виступити ефективним регулятором ринку та сформувати чіткі правила проведення аукціонів для продавців, які не порушують права і не дискримінують покупців.
Адже жоден механізм формування стартової/кінцевої ціни не буде ефективним без обов'язкового механізму каскадності проведення аукціонів та механіки застосування аукціонів як на підвищення ціни, так і на пониження. Це є квінтесенцією і формулювання: «Ціну відрегулює ринок».
Чому це потрібно?
Вже зараз індустрія продукції з деревини є однією з ключових галузей економіки в українському експорті. Навіть під час війни це:
- більше 9500 деревообробних та меблевих підприємств;
- більше 300 тисяч працівників галузі;
- майже 19 млрд гривень щорічно сплачених податків та зборів;
- продукція з деревини та меблі — у ТОП-5 українського експорту.
Наразі через некоректну роботу ринку та неефективне ціноутворення простоюють більше 40% виробничих потужностей підприємств галузі. В разі формування конкурентоспроможної собівартості деревини в готовій продукції виробничники зможуть подвоїти експорт продукції з високою доданою вартістю в країни Європи та США. Що безумовно згенерує більше коштів для оборони України.
