Незважаючи на те, що представники США та Євросоюзу вже прямим текстом кажуть українським чиновникам про необхідність приділити час відновленню економіки, значних успіхів у цій сфері нема. А крайній місяць проблеми для українських виробників сягають рівня 9-бального шторму. Не є виключенням деревообробники і меблевики. Якщо підприємство дивом змогло виробити продукцію і не збанкрутувати, то його добиває блокування кордонів та практично повна зупинка автомобільної логістики товарів в Європейський Союз.
Перший візит в Україну спеціальної представниці США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер розворушив владні кабінети в Києві. «На зустрічах вона намагалась підводити до думки, типу, ось уявімо, що американської допомоги немає: що треба за наступний рік зробити, аби ваша економіка вистояла навіть у такій ситуації? І це так всіх нормально напружило», – розповідає «Українській правді» один зі співрозмовників, знайомий з ходом зустрічей Пріцкер.
Теза проста: війна перейшла в затяжну стадію і вистоїть та країна, яка матиме більший запас міцності, в тому числі економічний. Хто швидше адаптує економіку до роботи під час війни, той і матиме перевагу. Економіка має виробляти, експортувати товари, платити податки, забезпечувати сили оборони.
Що ми маємо зараз? Деревообробна і меблева галузь входить у ТОП-5 українського експорту. Але чи здатна вона за сучасних умов хоча б вистояти, не кажучи вже про збільшення обсягів експорту? Без конкретних дій із боку держави -ні.
Продати будь-якою ціною?
Попри повальне падіння ринків деревини та меблів у більшості країн, ціни на деревину в Україні залишаються стабільно високим навіть під час війни. Які б дії не декларувались, а ціни високі. Підсумок — 50% переробних підприємств зупинені, люди без роботи, експорт просідає.
А що у агресорів? Білоруська деревинна індустрія нібито під санкціями. Їхня стратегічна галузь — меблева промисловість — мал б розвалюватись. А насправді, за даними Earthsight, під час війни експорт білоруський меблів в Євросоюз навіть зріс на 5%. Як таке можливо? Влада білорусі продає переробниками деревину за цінами, в 3-4 рази деревшими за українські. В підсумку білоруси завалюють ринок дешевими демпінговананими меблями. Отримують гроші, купують за них зброю і танки.
В той же час Україна отримує гучні цифри про «рекорди» під час війни, кількамільярдну дірку в бюджеті та твердження: «погані деревообробники і меблевики чомусь не купують нашу деревину на аукціонах»...
Не купують, бо виробити продукцію з дорогої деревини — то вже подвиг, на який здатні не всі. Але навіть якщо ти виготовш цю продукцію, тебе чекає нова масштабна проблема…
Логістика дорожча, ніж продукція?
З початком війни логістика через кордон стала для українського бізнесу справжнім штормом та випробуванням на міцність. Слабші вже потонули. Міцніші ще тримались. Але блокування кордонів польськими протестувальниками стало «дев'ятим валом». Вже кілька тижнів воно триває, черги на кордоні ростуть, ситуація стає все критичнішою.
Блокування кордонів вже призвело до подорожчання і без того дорогої логістики для українських виробників на 150-200%. Вже зараз ціна логістики у собівартості товарів з деревини та меблів сягає 30%. Нагадаю, мова йде про продукцію, яка і так вироблена з дорожчої, ніж в інших країнах деревини….
Шукаєш альтернативу і везеш через Словаччину — логістика дорожчає вже до 60% собівартості товару… Крім того з'явилась інформація про можливий початок блокування кордону словаками…
За крок до катастрофи
Час іде. Черга росте. Укладені з такими зусиллями контракти меблевиків зриваються. Українська економіка в очах європейських партнерів втрачає репутацію стабільного виробника продукції. А це штрафи зараз і відмова укладати нові контракти вже в наступному році.
Нема контрактів — нема виробництва. Люди не отримують заробітну плату, бюджет - мільярди податків. А це кошти, які критично необхідні для виживання України.
Залишаються лише на відкриті запитання:
- Що зроблено для посилення ефективності санкцій щодо російських і білоруських виробників деревини та меблів? І чи зроблено хоч щось?
- Які кроки були зроблені (не були) для здешевлення собівартості української продукції з деревини, щоб вона стала конкурентнішою на Європейському ринку? Чому вороги можуть бути ефективними в цьому питанні, а українські чиновники — ні?
- Що конкретно робиться урядовцями, депутатами, політиками для вирішення проблеми на кордоні? І чи робиться хоч щось?
