Україна може в рази збільшити виробництво та експорт меблів. Українська деревообробна та меблева промисловість активно розвиваються. Експорт меблів за п'ять місяців 2021 року у порівнянні до 2020 виріс на 88,6%. Це зростання буде продовжуватися, але необхідні стабільні умови роботи ринку деревини. Хаос у аукціонних торгах деревиною, непрозорі умовах їх проведення, невиконання лісгоспами зобов'язань щодо поставки деревини – все це ставить під сумнів розвиток галузі, а багатьох переробників – на грань виживання.  Кардинально і системно змінити ситуацію може лише збалансований закон «Про ринок деревини», який має ухвалити парламент.

З 2015 року в українську деревообробку та виробництво меблів інвестуються значні кошти. Щороку відкриваються нові сучасні деревообробні підприємства, меблеві фабрики, створюються тисячі нових робочих місць, збільшуються надходження до державного та місцевих бюджетів.  Експорт меблів України щорічно зростає на 13,5%, національні виробники вже поставляють меблі до 119 країн світу. І ці показники можуть бути значно більшими при об'єднанні зусиль деревообробної та меблевої галузей в локалізації виробництв у форматі кластерів на базі індустріальних парків. Як це працює, наприклад, в Польщі, Німеччині або Італії. Реалізація стратегії розвитку меблевої галузі дозволила Польщі посісти 3 місце в світі за обсягом експорту меблів у 2019 році. Україна може в рази збільшити експорт меблів із сьогоднішніх 21 млрд. грн, на рік до 414 млрд. грн. (за прикладом Польщі станом на 2020 рік).

Але для економічного прориву необхідна стабільна і прозора робота всієї галузі, на всіх  ланках переробки деревини. Від її заготівлі, продажу до виготовлення лісоматеріалів.  Натомість український ринок деревини в 2021 році більше схожий на хаос, ніж на організовану економічну систему.

Через відсутність прозорості та ефективного регулювання ринку деревини переробники стикаються зі штучним браком сировини. Навіть вже куплену на аукціонах деревину (в тому числі «Прозорро») неможливо отримати вчасно. Через це змушені зупинятися заводи. Українці можуть втратити робочі місця, виробники меблів не отримують вчасно плитні матеріали і зривають міжнародні контакти на поставку меблів. Штучний дефіцит веде до завищення цін, що свою чергу боляче б'є по меблевиках.

Зокрема представники галузі відзначають ключові проблеми:

  1. Приховування обсягів сировини, які виставляються на продаж. Сьогодні в Україні на публічних квартальних аукціонах виставляють лише третину всієї сировини, порівняно до звичайних обсягів попередніх років. Де, кому і якими чином продається інша деревини – у багатьох областях інформація «за сімома замками».  Постійні лісокористувачі реалізовують деревину на десятках локальних аукціонах, публічність і репутація яких викликає величезні сумніви.  Хто отримує вигоду від «підкилимної» реалізації сировини за привабливими цінами – питання відкрите. 
  2. Зриви поставок вже викупленої деревини. Навіть, якщо чесний переробник і купить деревину за високою ціною — немає жодних гарантій, що він цю деревину отримає вчасно. Продавці посилаючись на різні причини можуть односторонньо відмовлятися від виконання аукціонних зобов'язань. Впродовж дії договору може відбуватися безпідставне неодноразове коригування цін, що були сформовані на аукціонах. Завжди в сторону збільшення. Також відсутнє планування відвантаження продукції – транспорт покупця може тижнями простоювати без завантаження сировини у продавця.
  3. Аукціонна анархія. Електронні аукціони мали би допомогти збільшити прозорість ринку, але без жорстких законодавчо закріплених правил, єдиної державної системи організації торгів  — зловживань стало ще більше. Частина лісокористувачів «приховує» значні об'єми сировини. Для чого? Щоб потім невеликими партіями ці об'єми розпродувати на додаткових аукціонах. В окремих випадках об'єми реалізації на додаткових аукціонах перевищують основні квартальні. У 2021 році мають практику і «приховані» аукціони, коли біржі створюють аукціони з «миттєвою реєстрацією». Відповідно, «небажані учасники» просто не знають про проведення цих аукціонів та не можуть у них зареєструватись, купити деревину. Мають місце значні маніпуляції і з критеріями формування лотів або доступу до них. За 2021 рік, створено безліч прецедентів, коли участь у торгах беруть покупці, які насправді не зацікавлені у придбанні та подальшій переробці сировини. Ці учасники шляхом торгів суттєво «накручують» (інколи на +200%) ціну на сировину, але в результаті відмовляються від підписання контрактів по виграних лотах і не несуть за це ніякої адміністративної чи матеріальної відповідальності. 
  4. Розпродаж деревини на тріску за сумнівними цінами. Якщо для продажу необробленої деревини є зобов'язання використовувати аукціони, то продавали лісоматеріали та тріску лісогосподарські підприємства можуть кому завгодно за прямими договорами. Без жодної прив'язки до реальних ринкових цін. Часто навіть нижче собівартості. Хто від цього отримує збитки, а хто «сірі» прибутки – здогадатися на важко.

Старі правила продажу деревини, по факту вже не діють, а нові ще не написані. А поки в «мутній воді» та хаосі множаться зловживання та маніпуляції з сировиною. І програє від цього в першу чергу держава та всі українці.  Адже без прозорої роботи ринку, забезпечення сировиною, стабільних поставок деревини –  розвиток української переробної економіки, виробництва меблів неможливий.

Вирішити проблему зможе ухвалення збалансованого закону «Про ринок деревини».  Збалансований законопроект має бути створений урядом та парламентом за участі профільних асоціацій — Європейська Бізнес Асоціація, Українська асоціація меблевиків, асоціації «МебліДеревпром».  Має нарешті розпочатися процес збільшення прозорості не тільки умов купівлі-продажу деревини, а й всієї лісової галузі.

Для такого законопроекту важливим є:

  1. Зменшення рівня зловживань та ліквідація сірих схем при продажі деревини.
  2. Розвиток глибинної переробки деревини в Україні. Щоб наша країна стала потужним виробником готової продукції, а не сировинним придатком Європи. 
  3. Запровадження європейської практики довготривалих поставок деревини для переробки. Так як це відбувається в Польщі, Чехії та інших країнах Європи.
  4. Ринкове формування ціни на деревину.
  5. Гармонізація законодавства України з вимогами угоди про асоціацію, але при умові захисту національних інтересів української економіки. Коли виграє і національна переробка, і ринок України є відкритим для світу.

Збалансований закон зменшить рівень корупції в лісовій галузі, сприятиме збільшенню рівня іноземних та внутрішніх інвестицій  у деревообробну та меблеву галузі.  А це створення нових меблевих кластерів,  індустріальних парків, залучення сотень мільйонів інвестицій, додаткові кошти, які необхідно спрямовувавати на створення нових лісових насаджень та ефективніше обслуговування вже існуючих лісів. 

Тож вже восени українська економіка очікує від урядовців та народних депутатів реальних кроків, щодо ефективного врегулювання ринку деревини.

Юрій Дюг, менеджер агенції «ІнвестІнРівне», координатор ініціативи «За ринок деревини»