Учора увечері 2 дівчини-волонтерки їхали автобусом із Луцька до Києва. Водій увімкнув російський серіал. Дівчата попросили його вимкнути продукт ворога.
Водій відмовився. Коли одна з дівчат почала знімати, він намагався вибити телефон з її рук. Потім він запропонував дізнатися думку пасажирів. Дівчата пояснили ситуацію пасажирам: що вони волонтерки, їдуть скоро на фронт захищати усіх нас і наше мирне небо.
Ну, бля. Це маразм, що і зараз людям треба пояснювати: чому російський контент — це хуйово,
чому його споживання і поширення — це хуйово,
чому «какая разніца?» — це хуйово.
Реакція людей була очікуваною. На дівчат почала кидатися заробітчанка, яка поверталася з Італії. Мовляв, байдуже, на каком язикє. Вона обізвала їх убивцями, бо вони «їздять на війну», а вона їх туди не посилала.
А всі інші пасажири — просто мовчали. Ну ж бо «какая разніца?», правда?
Коли ж дівчата попросили їх висадити, ніхто не був проти. Громадяни України просто висадили волонтерку аеророзвідки і госпітальєрку. Щоб далі дивитися йобані російські серіали.
Водій також проігнорував прохання диспетчерки вимкнути серіал. Ігнорував виклики. Але свідомі українці дуже швидко зреагували — у Києві водія-хейтера чекала потужна група-підтримки. Водій, до речі, злякався і поїхав в об'їзд автостанції.
Фірма-перевізник також швидко зреагувала і вибачилася за дії водія.
І може хтось скаже, що російські серіали, фільми, музика, книги і тд — не вбивають нас як кулі. Але ж кулі купують за гроші, які ми платимо за російський продукт. А російський контент — промиває мізки так, що стає «какая разніца?».
