Коли владні органи, які очолюють люди, які на 1000% належать президенту Зеленському, підтверджують, що не треба судових постанов, аби увірватися в музей — нам дупа.
Коли влада використовує силові структури для політичних переслідувань опонентів — нам дупа.
Коли президент на річній пресконференції говорить про свої високі рейтинги, а не про досягнення й успіхи — нам дупа.
Коли президент не реагує на петиції, на вимогу народу звільнити міністра — нам дупа.
Коли безневинних людей — волонтерів та захисників України — тримають за ґратами без причини — нам дупа.
Коли президент призначає на посади своїх колег і друзів дитинства — нам дупа.
Коли Зеленський стібеться, що він не призначив ані кума, ані військового друга — яких у нього апріорі не може бути — нам дупа.
Коли мусорів підозрюють у вбивстві 5-річного Кирила Тлявова, а потім відпускають — нам дупа.
Коли проти проукраїнських телеканалів починаються політичні репресії, а проросійські ігноруються — нам дупа.
Коли президент каже «Какая разніца?» — нам дупа.
Коли влада намагається посадити людину за те, що вона не дала себе вбити — нам дупа.
Коли поету шиють трагічну пожежу в Одеському коледжі, хоча на той час він там навіть не працював — нам дупа.
Коли в Зеленського кадровий голод, бо ніхто адекватний не хоче працювати з ним і його командою — нам дупа.
Коли президент воюючої держави каже, що нам треба «просто перестати стріляти» — нам дупа.
Коли люди голосують за клоуна і таких же клоунських нардепів — нам дупа.
