От чесно, не маю жодного бажання обсмовкувати те лайно, що наприймали в Раді останніми днями, тому що все це немає ніякого сенсу. Якщо завтра поважний Президент подасть конституційну норму, що кожен українець має щасливо визнати Хуйло Богом, а Кадирова архангелом і вишукуватись в чергу щоб цілувати їх в сраки, ця Рада прийме і це. Нема тут про що говорити.
Нема, бо ви, мої любі українці, самі ж хотіли цього. Це ви, кожен з вас, надивившись свої телевізори, підняли свої дупи і чесно віддали їх у користування усім тим панам та панянкам, які під керівництвом тої зеленої мерзоти будуть вас тулити аж гай шумітиме. Ви самі цього хотіли. Це ваш свідомий вибір.
Дивлюсь на цей шабаш, на то підмоскалене бидло Зеленского і намагаюсь зрозуміти про нас. Чому ми такі? Що з цим народом не так? Чому кожен раз, коли ми життями і надзусиллями отримуємо можливість створення своєї України, кожен раз бидло, якого насправді є більшість у світі, невелює всі ці зусилля і тягне нас за собою у болото — місце свого комфорту?
І я не маю відповіді на ці запитання. Вся балаканина, що люди хотят жерти і реготати, що людям не потрібна свобода, а потрібен повний холодильник, що поганий мир краще доброї війни, то є пусте. Бо історія вчить, що ті хто мислить у такій парадигмі, врешті решт не отримують ні того, ні другого.
Відсутність пам'яті. Ми, як та рибка Дорі, маємо пам" ять 3 секунди і живемо з граблями в дупі, які рівняють все, що було з нами.
Лякає тільки те, що крім того, що знести оту зелену плісняву і загнати бидло у стійла, щоб навіть мукати не могло, іншого виходу немає. Це треба буде зробити, хочаб на короткий термін, але зробити терміново і обов'язково.
