Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Чи без солі їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі…
Книга Іова, 6, 5

Чому більшість українців не цікавить всеукраїнська проблематика?


На мою думку, в цього є декілька причин, якщо вже ми намагаємось відповісти на таке широке питання.
Для лінивих отут спойлер: меншовартість, хуторянство, відсутність гідної інформаційної політики та відчуття, що від твоїх дій щось залежить, та змінюється.

А тепер без лінивих, поїхали тезово це розбирати.



Що таке меншовартість в контексті України?
Сизифів камень. Кожна людина з цим стикалася, побороти це неможливо, носій меншовартості лікуванню не піддається. Це дуже специфічна каста людей, яким по-перше, усе не те і не так, а по-друге, у всього що вони бачать навколо себе має існувати кращий аналог, десь там, де носій меншовартісного вірусу не був.
Що скаже фраза «Чернівці — маленький Париж» притомній людині? Що це дуже клішована фраза для туристичного буклету, в найкращому випадку. Скоріш за все, притомна людина яка не стикалась з українською меншовартістю, просто не зрозуміє про що йдеться. Чернівці це Чернівці, до чого тут Париж? Як можуть існувати вінницькі Мальдіви? Чому Житомир це маленька Голландія? Що тут відбувається?
Цей пункт дуже тісно пов'язаний з наступними. Вони всі дуже тісно пов'язані, як Уроборос, що жере власний хвіст.



Меншовартість, це одна з причин, чому наприклад вибори в США цікавлять наших співгромадян набагато більше, ніж власні. Меншовартість це одна з причин, чому ми спокійно дивимось на руйнацію архітектурних пам'ятників на наших вулицях, але нам дуже болить за спалений Нотр-Дам де Парі. І так далі, цей список можна продовжувати дуже довго. Меншовартість дуже просто масштабується на будь-який елемент життя, саме тому вона так небезпечна.



Хуторянство
Хуторянство — фундамент українського індивідуалізму. Базис нашої любові до свободи, які б це не викликало емоції. Хуторянство можна ненавидіти, протипоставляти його колективізму, притаманному, наприклад маленькій Європі. А можна любити, і згадувати, наприклад епоху колонізації Нового Світу. Що таке американський фронтир, як не чудова ілюстрація хуторянства?
Іронія та зверхність по відношенню до цього поняття абсолютно недоречна. Порівняння колективного полісу/міста/країні та індивідуального хутора просто не працює, це як порівнювати котлети і зелений. Хуторянство це цивілізаційний вибір, який українці зробили дуже давно, спосіб який допомагає вижити і опанувати землю. А український фронтир свого часу був зовсім не прогулянкою в пісочниці. Люди відгризали у Природи землю, боронили її від ворогів, кілометр за кілометром вбиваючи клин в дикі степи і ліса.
Цивілізаційний вибір хутору замість поліса — це завжди бути на межі між відомим і безпечним, та ворожим і незвіданим. Це вибір самотужки будувати світ, таким, яким саме ти його бачиш. Це розуміння того, що ти маєш бути готовим розраховувати лише на себе. І ми маємо визнати, що цей цивілізаційний вибір міцно сидить в українських головах.
Для будь-якої колективної ідеї, наче побудови чергової імперії, українець завжди тримає в кишені дулю. Межа особисте\спільне розуміється на рівні підсвідомості. Ми все ще будуємо свої ідеальні світи, тільки тепер без хуторів. Навіть 70 років насильної колективізації, репресії та намагання нав'язати нам відчуття ліктя — просто не спрацювали.
Але є у цього і мінус.
Незацікавленість колективною Україною. Якщо в голові у людини сидить свій пасторальний хутір з глечиками та вуликами, то проблеми загальнодержавного рівня цікавлять цю людину за залишковим принципом. Класичне «моя хата з краю». Індивідуалізм який є однією з ключових складових української нації, також є однією з причин, чому цю націю так важко побудувати.
На щастя, з цим можна боротися. Хуторянство, так само як і меншовартість, прекрасно масштабується до будь-яких розмірів. І якщо масштабувати у сторону більшого, то людина почне собі уявляти пасторальний хутір з глечиками, розміром з цілу країну. Нас врятують сучасні, модерні кугути, як би це не звучало.
Наприклад, як класичний український кугут, я хочу щоб у мене в хаті було затишно, прибрано, красиво і всього в достатку. Тільки ця «хата» не закінчується вхідними дверима моєї оселі. Ця «хата» для мене — моя вулиця, моє місто, моя країна. При певному рівні ментальної гімнастики, навіть мій світ.
Йдемо далі.



Недостатня інформаційна підтримка
Давайте відверто потицяємо дрючком журналістів та ЗМІ. Обговорюваність будь-якої теми в суспільстві, хайп-трейн як то кажуть, сильно залежить від висвітлення в медіа просторі. І за формування повістки денної і за те, який вона має вигляд, відповідає наша «четверта влада». Медіа формують суспільний інтерес, форматують його, ліплять як глину. На сьогодні, у епоху інформаційного шуму, якщо щось не було висвітлено в медіапросторі, вважай цього і не було. Ми нарешті маємо відповідь на давнє філософське питання, чи шумить дерево, що падає в лісі, якщо поруч немає нікого, хто б міг це почути.
Сьогодні ми можемо констатувати — ні.
Чудовою ілюстрацією цього, може слугувати чергова апеляція по справі Шеремета, яка відбулася в той же день та час, що і слухання по справі Навального. Де була більша медіа підтримка? Під судилищем над українським патріотом, чи навколо російського імперіаліста? Про що говорили люди в цей день?
Ви знаєте відповідь.



Ну і останнє — відчуття, що від тебе нічого не залежить
Цілком хибна думка, але зрозуміла. Дуже часто, скажімо так, широкий загал не усвідомлює, що він володіє певними інструментами контролю і зміни тих процесів, що відбуваються в державі.
Так, свята правда, що використання цих інструментів потребує багато зусиль, а результат майже ніколи не буває миттєвим. Тож виникає відчуття, що ти — лише піщинка у космосі, твої дії непомітні, а боротьба безперспективна.
Гоніть від себе такі думки.
Але вони існують. І так само, як носії вірусу меншовартості, носії вірусу безперспективності заражають всіх навколо. Знову ж таки, це прекрасно масштабується на будь-які сфери життя.
Як часто ви чули: ти нічого не зможеш, все марно, кинь цю справу, воно тобі не треба і далі за знайомим текстом. Це вони. Безперспективщики. Апатичні губки, що постійно забирають і забирають енергію і сили, а віддають лише негатив.
Гоніть їх від себе.
Продовжуючи цю тему — якщо в тебе виникає відчуття, що ти ні на що не впливаєш, якщо ти не можеш задовольнити інфантильну частину себе, що хоче моментальних результатів, в ідеалі без зусиль, тоді цілком логічно задовольняти ту інфантильну частину себе, що хоче великих видовищ. Президентські вибори в США всі згадали? А свої місцеві? Я на 100% впевнений, що ім'я президента США згадають всі, а от ім'я свого районного депутата — ніт.

 Відчуваєте, як в повітрі запахло меншовартістю? А я казав, що ці теми пов'язані. Подивіться на то, чому приділяють увагу, наприклад, регіональні ЗМІ, я впевнений у тому, що ви там побачите. А я казав, що і ці теми пов'язані.



Наступний момент полягає в тому, щоб задовольняти свою третю інфантильну частину, яка дуже прагне бути особливою — в даному випадку, мати особливі знання.
Чи не привабливо виглядає людина, яка з виглядом експерта, аналізує американські вибори, курс юаня, падіння на фондовій біржі та глобальну змову екологів? Звісно привабливо. Те, що ця ж сама людина не може дати собі ради у своєму ж житті, це дрібні деталі.
Ну і ще такий нюанс, бути експертом по американським виборам сидячі в Житомирі, значно простіше, ніж бути експертом по житомирським виборам, сидячі у тому ж Житомирі. Бо якщо експертність дута, фальшива, це особливо видно.



Замість висновку



Всі ці моменти, всі ці пункти взаємопов'язані.
Якщо виключити хоча б один з них, рівняння перестає працювати. Уроборос не зможе їсти свого хвоста, у безкінечному циклі самопожирання, якщо в нього не буде щелепи.
Для цього достатньо змінити хоча б один пункт, інші підтягнуться самотужки.
Якщо обернути хуторянство на користь суспільству, якщо гідно висвітлювати українські проблеми і події в ЗМІ, якщо донести до людей, яким інструментом для змін в країні вони володіють, то меншовартість зникне, як ранковий туман.
А українці будуть цікавитися всеукраїнською проблематикою.