«Хоча війна ставить, можливо, метою спокій, але вона безсумнівне зло», — писав давньокитайський філософ Лао-Цзи. І то правда, війна, навіть якщо має на меті захист своєї землі, своїх рідних і близьких, несе горе в родини.

Так, станом на червень 2017 року, з початку агресії Росії проти України на Донбасі загинули 2 696 українських військових. Окрім того, багато хто повернувся із зони АТО з різними травмами, в тому числі психологічного характеру.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков відзначив, що загальновизнаний міжнародний стандарт щодо військових конфліктів — 90-95% учасників бойових дій згодом мають медичні (пов'язані з нервовою системою) і соціальні проблеми, а у третини діагностують посттравматичний синдром, результатом якого нерідко бувають самогубства.

За словами Авакова, в Україні, станом на початок червня 2017 року, зареєстровано близько 500 випадків самогубств учасників антитерористичної операції. Однак цифра може бути незрівнянно вищою, оскільки в деяких випадках загибель ветеранів АТО не кваліфікується як суїцид.

Професор, доктор медичних наук, завідувач відділом радіаційної психоневрології Інституту клінічної радіології Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» Костянтин Логановський стверджує, що частота суїцидів серед бійців АТО на порядок вища, ніж загалом в Україні.

«За офіційною відкритою інформацією ми можемо оцінити, що частота суїцидів серед бійців АТО майже набагато вища, ніж в Україні загалом. Серед приблизно 280 тисяч учасників АТО здійснено 500 завершених самогубств або 178,57 на 100 тисяч. Ексцес самогубств після війни становить 8,42. Тобто майже в 10 разів більше, ніж у „нормі“. Це при тому, що ми не маємо достовірної інформації про „приховані самогубства“, як, наприклад, цілеспрямована автокатастрофа з метою здійснення суїциду», — каже професор Логановський.

Своєю чергою, психіатр, завідувач кафедри психології та суспільно-гуманітарних дисциплін в МАУП Сергій Вишниченко, який раніше працював в лікарні КМУ УМВС, стверджує, що причиною самогубств серед ветеранів АТО є проблеми психологічного характеру.

«За 2 роки з 2014 по 2016 рік кількість захворюваності на психічні розлади значно зросла. Якщо говорити про те, на що більше страждають військовослужбовці, які беруть участь у бойових діях, то, на жаль, це наркологічні проблеми, зокрема, алкоголь», — каже психіатр.

За його словами, особливо гостро ця проблема стоїть у тих, кого було призвано, а не тих, хто пішов на війну добровольцем.

«Особи, які усвідомлено беруть участь у бойових діях, більш стійкі психічно. Ті, яких призвали із примусу, у них набагато більше психічних проблем», — зазначає лікар.

Основною причиною суїцидів серед бійців АТО є посттравматичний синдром (ПТСР).

Уперше психологічні зміни у людей, які пережили ту чи іншу екстремальну ситуацію, були описані Якобом Мендесом Да Костою у 1871 році у солдатів під час Громадянської війни в Америці і були названі «синдром солдатського серця». У 1941 році американський психоаналітик і антрополог Абрам Кардинер назвав це явище «хронічним військовим неврозом» і показав, що військовий невроз має як фізіологічну, так і психологічну природу. Він уперше дав комплексний опис симптоматики: збудливість і дратівливість; нестримний тип реагування на раптові подразники; фіксація на обставинах травматичної події; відхід від реальності; схильність до некерованих агресивних реакцій.

Фундаментальні дослідження ПТСР у Росії, проведені професором Надією Тарабриною і її співробітниками, показали, що «після впливу бойового травматичного психологічного стресу учасникам бойових дій доводиться фактично заново відтворювати в умовах мирного життя структуру свого суб'єктивного життєвого простору, в тому числі і структуру самоставлення, самооцінки і смисложиттєвих орієнтацій».

І тільки в 1980 році синдром отримав назву «посттравматичного стресового розладу» і став класифікуватися як самостійний синдром.

Що таке посттравматичний синдром?

У сучасній науці виділено такі його основні симптоми:

* Повторні, нав'язливі спогади про події, які включають образи, думки або почуття — травмуюча подія переживається знову і знову.

Людина намагається забути про пережите, але спогади постійно виникають без будь-яких зовнішніх стимулів. Виникає відчуття реальності події. Вони можуть виникати наяву, відразу після пробудження від сну, при інтоксикації (алкогольної, під дією ліків).

* Сновидіння про пережиту подію, які повторюються і викликають тривогу — сни викликають глибокі переживання психотравмуючих подій з відчуттям їх реальності;

такі дії і відчуття, ніби психотравмуючі події відбуваються знову — відчуття відновлення пережитого: ілюзії, галюцинації, дисоціативні епізоди.

Можуть бути стани з розладами орієнтування, які тривають від кількох хвилин до кількох годин і навіть діб, людина ніби знову стає учасником психотравмуючих подій.

Власне, ці два симптоми часто зводять в один. Психіатр Сергій Вишниченко називає ці симптоми флешбеками.

* Значний психологічний дистрес під впливом зовнішніх і внутрішніх подразників, які символізують будь-який аспект травмуючої події або нагадують про нього. У деяких випадках можуть виникати стани психоемоційного напруження або гострого стресу при зіткненні з чимось, що нагадує про травмуючу подію.

Наприклад, реакція жертв нацистських концентраційних таборів на вигляд свастики, учасників бойових дій на відповідні передачі по телебаченню;

* Втрата інтересу до значимих раніше видів діяльності або участі в них — людина стає байдужою до всього, чим раніше захоплювалася;

* Відчуття відгородженості від оточуючих — виникає відчуття самотності навіть у колі сім'ї, дітей, близьких і друзів;

* Звуження діапазону афективних реакцій — поганий настрій, постійне невдоволення собою і оточуючими, дратівливість, апатія, втрата інтересу до навколишньої дійсності, зниження реагування на сенсорні подразники;

* Нездатність орієнтуватися на тривалу життєву перспективу — формується коротка життєва перспектива, людина планує своє життя на короткий час, виникає відчуття «безперспективного майбутнього»;

* Дратівливість і спалахи гніву — в учасників бойових дій виникають бурхливі реакції агресії при найменших несподіваних подіях, які нагадують травматичні ситуації бойових дій (різкі звуки, крики, шум). Людина стає конфліктною, в суперечках застосовує насильство;

Як розпізнати схильність до суїциду?

За словами психіатра Сергія Вишниченка, багато ветеранів АТО по поверненню в мирні міста стикаються з нерозумінням частини суспільства, відчувають розчарування.

«Є приховані мотиви участі в АТО і неоднозначна оцінка з боку суспільства ... Це є однією з причин розчарування. У одних агресія на світ, на тих, хто там не був. У інших агресія на себе. Мовляв, зі мною щось не так. І їм легше піти, ніж прийняти цей факт», — говорить доктор.

У той же час він стверджує, що в більшості випадків суїцид, до якого готуються, можна розпізнати, оскільки боєць шукає підтримки у близьких, розповідає про свої почуття.

«Як розпізнати в людини схильність до суїциду? Є той суїцид, який чітко планується і стає надбанням громадськості. І є спонтанний суїцид, який ніяк не можна розпізнати. Зазвичай іде перегляд смислів і життєвих цінностей, людина намагається впорядкувати якісь свої справи, роздати свої речі, доручити свої зобов'язання комусь іншому. Головне, за чим можна розпізнати, — занепадницькі настрої. Він (ветеран АТО — ред.) дуже часто може висловлювати невдоволення собою, життям. Може говорити, що краще померти, повіситися, що краще б він не повернувся», — каже психіатр.

Що робити?

Професор Костянтин Логановський виділяє три етапи роботи з учасниками АТО.

«По-перше, контроль на допуск до бойових дій із точки зору стану психічного здоров'я, зловживання психоактивними речовинами, а головне — суїцидального мислення та поведінки. По-друге, постійний моніторинг стану психічного здоров'я. По-третє, лікування та реабілітація», — стверджує професор.

Як приклад він наводить створений у Державній установі «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» науково-практичний психореабілітаційний центр постраждалих у результаті екстремальних ситуацій.

Своєю чергою, психіатр Сергій Вишниченко стверджує, що в Міністерстві внутрішніх справ і, зокрема, в підпорядкованих відомству лікарнях, активно займаються питаннями психологічної реабілітації ветеранів АТО.

«Я не можу сказати, що ніхто не займається. Ми займалися і займаємося цією проблемою. Зокрема, Міністерство внутрішніх справ, лікарні, які відносяться до МВС, цим дуже цікавляться і займаються. Але є люди, які піарять себе на цьому, а є ті, хто просто роблять свою роботу», — говорить Сергій Вишниченко.

Інша справа, що не кожен ветеран АТО поспішає звертатися за допомогою.

«Як правило, вони намагаються не потрапляти в поле зору ні психологів, ні психіатрів», — зазначає лікар.

За його словами, лікування ПТСР ґрунтується на двох моментах: робота з психологом і медикаментозне лікування, зокрема, призначення антидепресантів.

«В основі надання допомоги, насамперед, стоїть психотерапія. Медикаментозне лікування — як допоміжне. Для зняття гостроти стану», — підкреслює Сергій Вишниченко.

Він також зазначає, що коли боєць АТО з різними травмами потрапляє на стаціонар до лікарні МВС, незалежно від відділення, він обов'язково проходить огляд у психолога і психіатра. Однак для того, щоби правильно діагностувати розлад, лікар повинен бути висококваліфікованим. А для лікування такого стану потрібна тривала програма, яка вимагає і часу, і матеріального забезпечення з боку держави.

Проблема України в тому, що, незважаючи на наявність низки реабілітаційних центрів по всій країні, немає єдиної обов'язкової і загальнодоступної програми реабілітації. До фахівців потрапляє мала частина тих, хто проходить війну. Найчастіше до них потрапляють випадково. А за фактом повинні бути спрямовані всі бійці без винятку. Бо війна — це травма для всіх учасників. Просто у кожного вона по-різному проявляється.

Окрім того, в суспільстві має змінюватися ставлення до психологів і психотерапевтів. Звертатися до психолога — так само природно, як, наприклад, до стоматолога. В Європі люди не соромляться приходити до фахівця з тим чи тим питанням. В Україні має бути так само. Чоловіки повинні усвідомлювати, що попросити допомоги — це не ознака слабкості, це ознака того, що людина хоче прискорити вирішення своєї проблеми.

На додачу до психологічної реабілітації повинна бути налагоджена робота і соціальних програм, зокрема, допомога у працевлаштуванні ветеранів АТО.

Очільник МВС України Арсен Аваков анонсував презентацію міністерством проектів із реабілітації постраждалих від посттравматичного синдрому на засіданні РНБО.

«Це комплексна програма, яка повинна мати державне значення ... У цілому наше бачення проекту ми запропонуємо для РНБО. Думаю, що Олександр Валентинович (Турчинов, секретар РНБО) зможе потім запропонувати якісь комплексні заходи», — сказав Аваков.

Як і що це буде насправді, покаже час.