Як будуть жити українці після війни, зокрема ті, які дістали поранення, не мають рук, ніг, очей? Як будуть жити їх дружини, діти, батьки? Вони доживатимуть у злиднях, ображені на себе, на решту українців та увесь світ? Або житимуть повним життям, з розумінням, що їх жертва була не даремною, оточені достатком, шаною та вдячністю? Яка ймовірність того, що в Україні усе буде добре?

У 2012 році економісти Дарон Аджемоглу і Джеймс Робинсон, у підсумку багаторічних наукових досліджень, випустили книгу  «Чому нації занепадають? Походження влади, багатства і бідності». Питання, зазначене у назві книги, було детально дослідженим на прикладі багатьох країн, як сучасних, так і тих, які вже зникли.  Через ґрунтовність та переконливість висновків книга стала бестселером та дістала рецензії, зокрема, від The Economist, Financial Times, The Wall Street Journal тощо.  Ось ознаки занепаду держави: економічна криза (бідність, зубожіння) яка проявляється в усіх сферах, зокрема освіті, охороні здоров'я тощо, корупція, безправ'я. Занепад рано чи пізно призводить до політичної  нестабільності (війни, революції). У підсумку досліджень, автори приходять до висновку: занепад держави є наслідком «закритості» інституцій цієї держави.  «Закритість» виявляється у тому, що влада зосереджена в руках вузької групи осіб, у той час, як у більшості немає доступу до захисту прав, тобто, відсутній механізм юстиції (лат. iustitia — справедливість). Іншими словами, нації бідніють та занепадають через відсутність рівноправ'я та правосуддя. Найбільш талановиті люди не можуть створювати підприємства та продукувати блага на території занепадаючої держави, бо не мають захисту права власності. У кожній занепадаючій державі не існує правосуддя, існує олігархія та явище яке ми звемо «рейдерством» (грабунок у особливо великих розмірах, злочинною групою з представниками влади у складі). Захищаючи свої привілеї, еліта такої країни і створює «закриті інституції», які блокують доступ до управління людям з поза системи. Що і призводить до занепаду. Натомість, держави з «відкритими інституціями» забезпечують рівні права та їх захист, що стимулює вільну економічну конкуренцію, а також конкуренцію соціальних та політичних ідей, і, як наслідок, добробут таких держав у довгостроковій перспективі.

У 2021 році Україна була найкорумпованішою (лат. corrumpere — псувати) і найбіднішою країною у Європі. Заможнішими за Україну були такі країни як Вірменія, Грузія, Молдова та усі решта країн континенту. Істотно заможнішими ніж Україна були навіть країни, де більш як 10% людей, у віці понад 15 років, не вміють читати: Південно-Африканська Республіка, Ботсвана. Заможність країни визначається тим, скільки вона виробляє валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення, тобто скільки сумарно виробляється благ: їжі, одежі, будується житла та доріг, надається медичних та освітніх послуг тощо. Відповідно до даних Світового банку, Турція, на кожного мешканця, щорічно виробляє у 2 рази більше благ ніж Україна, Уругвай у 3,5 рази, Південна Корея у 7 разів, Японія у 8, Сінгапур у 16, Ірландія у 20 разів більш ефективна (багатша) ніж Україна.

Якби у книзі «Чому нації занепадають? ...» була глава присвячена Україні, то вона могла б виглядати приблизно так: https://site.ua/yuliy.zoria/golovna-problema-ukrayini-i795rz3

Більшість людей, нажаль, не усвідомлює, що після проголошення Україною незалежності, уся влада в країні залишилася в руках корумпованої радянської еліти – людей із досить специфічною мораллю «які вміли жити», як висловлювалися про них у СРСР. 5 грудня 1991 року президентом України став завідувач відділу пропаганди і агітації, згодом завідувач ідеологічного відділу та член президії Центрального комітету Комуністичної партії – Леонід Кравчук. У 1994 році на цьому посту його замінив Леонід Кучма, який також був діячем Комуністичної партії і вирізнявся ще більш проросійськими гаслами ніж Кравчук. Саме за часів Кучми остаточно сформувалися ті інституції, які діють зараз. Віктор Ющенко за часів СРСР так само був партійним діячем комуністичної партії, після його обрання президентом у 2005 році, вже 2006 року він створив «широку коаліцію» з Партією регіонів та призначив прем'єр-міністром Віктора Януковича. Гучні взаємні звинувачення не призвели до жодних наслідків. Ілюстративним є фото Юрія Луценка, який при Ющенку був міністром МВС, а при Порошенку – Генеральним прокурором, разом з Леонідом Кучмою, якого він зі сцени Майдана називав рудим тарганом, злочинцем, та обіцяв посадити до в'язниці.

Каденція Януковича закінчилася кровопролиттям та початком війни і сам він втік. Однак замість нього президентом було обрано одного з засновників Партії регіонів, олігарха, який був міністром уряду Януковича, і водночас, за час правління Януковича (2010-2013), згідно з даними журналів Форбс та Фокус за той період, збільшив свої статки у два рази – Петра Порошенка. Коли у суспільства з'явився запит на «нові обличчя», система запропонувала актора та шоумена з телеканалу Ігоря Коломойського, навколо якого утворилася олігархічна коаліція. Ця коаліція забезпечила підтримку в ЗМІ та фінансування усіх видатків у розмірі сотень мільйонів лише офіційно та безготівково, без врахування «безкоштовної» підтримки ЗМІ та інших схем. Чи міг би Зеленський стати президентом без підтримки олігархічних ЗМІ, та сотень мільйонів незрозумілого походження? Що він обіцяв, для чого йшов у президенти? – Привести нових людей у владу і почати жити по новому? Чи зменшилася кількість розкрадань навіть під час війни? Чи є новою людиною для системи Андрій Єрмак, який 12 років був помічником Ельбруса Тедеєва – депутата Партії регіонів, вихованця найбільш відомого у Києві кримінального авторитета – Бориса Савлохова? Чи є новими людьми для системи Олег Татаров, Данило Гетьманцев, Іван Баканов? – Ні, це носії тієї самої корупційної культури.

Зміна держави це надскладне завдання, більшості держав світу воно не вдається. Державний апарат України складається з сотень тисяч людей: податківців, митників, прокурорів, поліцейських, працівників РДА, депутатів, просто місцевих бандюків типу Поворознюка, а найголовніше – суддів.

Яким чином змінити систему в умовах спротиву сотень тисяч людей у яких власне зараз є влада, які контролюють ЗМІ? Більшість виборців наразі вірять в образ Зеленського і просто не хочуть помічати грабунку держави під час війни. Їм так простіше зосередитися на повсякденних справах. Засоби масової інформації, які вибудували міфи з умовними назвами «Сивочолий Гетьман» та «Найвидатніший Лідер Сучасності» належать буквально кільком олігархам. Будь яке «нове обличчя» буде мати потребу з ними домовитися, щоб виграти.

Яка ймовірність того, що якийсь умовний Гео Лерос, чи будь-хто з об'єктивно маловідомих широкому загалу «нових людей» переможе у серцях людей образ «Найвидатнішого Лідера Сучасності» чи бодай «Сивочолого Гетьмана»? Ну, припустимо, це може зробити Валерій Залужний, але яка ймовірність того, що він реально змінить систему? Нещодавно, приміром, пан Залужний (при усій повазі до нього як до Головнокомандувача) звернувся до Сергія Ківалова з пропозицією розробити нові нормативні акти та юридичні норми правового регулювання функціонування Збройних сил України. Яка ймовірність, що умовний Сергій Притула не виявиться черговим Віктором Ющенко? Чи можливо без домовленостей з олігархами отримати підтримку ЗМІ?

Тож, що Україну чекає після війни? – Найймовірніше, це буде Руїна. Але сотні тисяч людей на цій війні загинули, дістали важкі поранення чи втратили близьких. Це не має бути марним. Ті, хто втрачає життя та здоров'я на цій війні мають відчути, що це усе було та є не даремно. Тому, ми маємо знайти спосіб як вийти з цієї майже патової ситуації. І ще навіть років 10 тому це було б неможливо, але зараз така можливість є, оскільки немає жодних технічних чи організаційних перешкод для створення платформи електронної демократії  — www.maidan.online . У цієї платформи має бути три важливих функції: 1) можливість прийняття рішень народом шляхом прямого голосування за допомогою тих самих інструментів, які зараз використовують сайт президента та уряду для збору підписів під петиціями, але без обмежень по кількості голосів; 2) можливість спільної роботи над тим, щоб  рішення одразу оформлювалися у вигляді проектів документів, на приклад законів, 3) можливість для координації дій, у разі відсутності реакції на пряме волевиявлення народу з боку осіб які виконують представницькі функції в державних органах.

Якими мають бути перші рішення опрацьовані на порталі Maidan.online? Пропозиція:

Заміна усіх суддів на ветеранів війни, перш за усе тих, які дістали поранення і при цьому: а) виявили таке бажання, б) пройшли кваліфікаційний відбір, в) пройшли відповідне навчання та здали іспит.

Звичайній людині слід пояснити хто такі судді. Суд це окрема гілка влади, це вони вирішують кого карати і кого милувати, не президент, не прокуратура, не СБУ, не поліція, ніхто не може без згоди судді нікого заарештувати чи притягти до будь-якої іншої відповідальності. Тобто, коли ми говоримо, що багато правоохоронних органів, але немає реальних покараних, то маємо розуміти, що карають тільки лише і виключно суди. При цьому судді у своїх діях дуже незалежні, покарати самого суддю може лише інший суддя, але, навіть, щоб завести на суддю кримінальну справу (не покарати, а лише почати розслідувати можливість злочину) потрібна згода Генеральної прокуратури, затримати суддю можна лише під час скоєння злочину, будь яке інше затримання, обшук, або арешт, можливі лише після згоди на це більшості депутатів Верховної ради України. Тобто будь-який «звичайний» суддя має більшу недоторканість ніж будь-який народний депутат чи міністр.

Хлопці прийдуть – порядок наведуть, сподіваються у народі. І дійсно, хлопці прийдуть з фронту, злі, бо коли їх вбивали ворожі дрони, хтось витрачав сотні мільйонів на побудову дороги до свого курорту, крав гроші на закупівлях. Хлопці дивилися в очі своїй смерті і бачили смерть своїх друзів, це істотно змінює. Хлопці, які дивилися у очі смерті, підуть працювати на 300 доларів у той час, як будуть бачити продовження того «свята життя» обмеженого кола осіб, яке відбувалося до цього?

Якщо не дати хлопцям навести порядок, то частина з них деградує через вживання алкоголю та наркотиків, а частина збереться у банди і почне мститися усьому суспільству. Тож треба створити такий механізм, який дозволить хлопцям зробити навести лад. Сучасна держава, як і будь-що сучасне, досить складне. Перед тим як наводити лад – потрібно вивчити як воно працює. Іншими словами, хлопці, щоб навести лад у державі мають здобути знання юриста (людини, що є фахівцем з механізмів державної влади прописаних у вигляді законів та підзаконних нормативних актів).

Система відбору кандидатів та система навчання – питання технічні. Концептуально, якщо людина здатна навчитися керувати сучасним танком, системою артилерії чи ППО, вона має рівень інтелекту достатній для того, щоб прочитати по суті лише кілька невеликих книжок: Теорію держави та права (щоб зрозуміти що таке закон як такий, звідки усе почалося та якими є теоретичні засади права), а далі власне основні кодекси та закони України. На справді від судді не вимагається достеменного знання усього законодавства. Судове провадження, як в Україні так і у світі, відбувається на основі змагальності сторін, в межах вимог, доказів та аргументів поданих до матеріалів справи, тобто суддя розглядає справу лише в межах доводів сторін. Майстерність, широкі та глибокі знання вимагаються від прокурорів та адвокатів, від суддів вимагаються базові знання, рівень загального інтелекту не нижчий за середній, а найголовніше – високі моральні якості, доброчесність та почуття справедливості. Може бути розроблений курс навчання розрахований на 6 місяців включно з вступними та випускними іспитами. Розробляти такий курс можна почати вже і розробити за 3 місяці використовуючи наявні матеріали. Навчати за ним можна почати од разу, не чекаючи закінчення війни. Додатково належить запровадити механізм поруки, коли за людину на посаді судді поручаються та несуть солідарну з ним відповідальність дві інших людини. Заміна існуючих суддів у такий спосіб точно не призведе до погіршення якості рішень вітчизняних судів. Таким чином, можуть бути швидко вирішені наступні п'ять завдань:

1) заміна повністю корумпованого складу суддів на ветеранів з використанням системи пришвидшеного навчання, що призведе до багатократного покращення якості судових рішень;

2) забезпечення самоочищення системи через використання математичних принципів Теорії ігор у законодавстві, кожен суд стане антикорупційним;

3) соціальне забезпечення ветеранів, перш за усе тих, які дістали поранення шляхом заповнення ними 100% посад суддів;

4) деморалізація окупаційної армії, адже у нас найкращі воюють за справедливість, яку потім самі ветерани і встановлять, чого у них не відбудеться (хиба що суддями стануть колишні зеки);

5) моральне піднесення українського суспільства та війська.

 

Коли іменем України будуть судити люди, які за цю державу ладні віддати життя та здоров'я, таких людей можна буде щиро називати Ваша Честь.

 

Сама платформа www.maidan.online буде тією самою «відкритою інституцією» про яку писалося у книзі «Чому нації занепадають? ...», більше того, ця платформа може стати світовим прикладом електронної демократії. Не потрібно більше голосувати за якісь обличчя, які щось там зроблять, потрібно голосувати за конкретні дії, як от зазначені вище.

Другою такою інституцією мають стати повністю оновлені українські суди. В сумі з законодавством побудованим за математичним принципом, відповідно до якого виносити неправосудні рішення не вигідно, так само як не вигідно приховувати інформацію про такі рішення, а вигідно, навпаки, викривати такі рішення. Кожен суд стане антикорупційним. А країна привабливою, як для українських так і іноземних бізнесменів, як безпечне та справедливе місце, де ветерани, які захистили Україну, житимуть повним життям, з розумінням, що їх жертва була не даремною, оточені достатком, шаною та вдячністю.

 

На разі проекту потрібна ІТ-компанія, яка створить таку платформу, або створить план та ТЗ для отримання відповідного фінансування. Долучайтеся: www.maidan.online