Спочатку стаття Путіна, а тепер і нещодавній агітаційний форум єдиноросів на території квазіреспублік «ЛДНР», свідчать про ведення підготовки до серйозної агресивної акції проти України. При чому агресія, судячи з усього, планується комплпексна. Політична та військова в одному флаконі.
Паспортна експансія: фінальний етап
З часу підписання Путіним свого указу про розширення дії норми, що спрощує паспортизацію мешканців українського сходу, вже близько 600 тисяч душ отримали російські паспорти.
Вже у квітні цьогоріч росіяни заявили про бажання продовжити натуралізацію українського населення Донбасу.
На цей час Кремль планує видати іще близько мільйона своїх паспортів громадянам в окупації. А вже до 2024-го року Москва розраховує довести розпочате у два роки тому до кінця. За інформацією «Східної Правозахисної групи», в цей час, темпи видачі паспортів максимально прискорили для виконання запланованої цілковитої ізоляції східняків від українського політико-правового поля. Про це говорить і намір окупаційної влади за рік після повного виконання плану повністю вивести з обігу український паспорт.
Великою метою такої політико-правової експансії є по-перше, закласти фундамент майбутньої військової інтервенції. А вона, судячи з тексту історично маніпулятивної статті Путіна, розглядається, як серйозний варіант. На користь цього свідчить також інформація про задуми залучати асимільованих українців до лав російської армії.
Другою спонукою виступає прагнення наростити кількість потенційних виборців «Єдиної Росії» на майбутніх парламентських виборах. Згідно з останніми данними, популярність єдиноросів, які є президентською політичною силою, складає всього лише 15%.
Входження до російського електорального поля донецьких та луганських москвофілів додатково повинне мобілізувати крім того і внутрішньоросійський електорат. Він складений переважно з ультранаціоналістів із відверто імперськими вподобаннями. Щоби остаточно зацементувати свій політичний успіх на прийдешніх виборах, Путін, вочевидь налаштований і на деякі набагато більш рішучі кроки. Як наприклад кроки в напрямку фактичної анексії окупованих територій. Перший з таких кроків на минулому тижні вже було проанонсовано в рамках нещодавнього «виїзного» партійного форуму «Єдиної Росії» на непідкотрольній території.
«Визнання» заради перемоги
Аби гарантувати собі безхмарне внутрішньополітичне майбутнє, найближчим часом президент РФ хоче створити картинку начебто процесу визнання цих територій в якості самостійних суб'єктів державності. Принаймні для початку. Саме задля цього головні парламентські поплічники господаря Кремля з'їздили до ОРДЛО.
Під час так званого форуму «Донбас-Росія: єдність пріоритетів», представники держави окупанта заявили про бажання ввести до своєї Держдуми окремих вищих чиновників псевдореспублік. Зокрема, Дениса Пушиліна, як головного попихача донецьких псевдоеліт. Сам Пушилін особисто запевнив кремлівських посланців у цілковитій своїй відданості ідеалам путінської партії, сказавши, що представляти «ЄР» у Державній Думі – це саме те, чого він хотів би. Тож, якщо буде така пропозиція – без вагань погодиться.
Разом з тим, перспективи народних мас не надто райдужні в порівнянні з так званими елітами Донбасу. Звичайним мешканцям обіцяють величезні обсяги фінансування, та звичайно, пристойний соцпакет. В ході незаконних агітаційних заходів, на потреби жертв своєї ж окупації, російські політичні емісари пообіцяли виділити цілих 3 млрд. рублів. Такі солодкі обіцянки супроводжувалися масовими роздачами необхідних для дистанційного(онлайн) голосування документів.
Головною метою для Росії тут є інтеграція громадян в окупації у російські ж таки політичні процеси. Аби міцно та надовго прив'язати людей в окупації до «матінки-Росії», яка раніше чи пізніше все-таки забере їх до себе разом із їхніми рідними землями. Іншого варіанту в Москви немає зараз. Тому то остання й так поспішає затягнути зашморг, перекривши кисень всьому українському, що ще лишається на вщент розбитих донецьких землях. Надання Росією «суб'єктності» псевдодержавам українського сходу буде тільки заспівом перед військовою інтервенцією. Цього разу повноцінною та відкритою. Без найменших намагань будь що приховати від світу, як це робилося раніше і, поки що, продовжується зараз.
І заговорять гармати
Російська армійська верхівка зовсім нещодавно одержала від Путіна вказівку розповсюдити його опус серед військовиків. Відтепер цей рукопис стане знаряддям ідеологічного налаштування умів російських солдатів на імперску хвилю.
В такий спосіб тамтешні еліти хочуть змінити на свою користь колективний моральний компас армії. Аби в її лавах не залишилося жодного нерішучого солдата, коли справа дійде до відкритого наступу на східні кордони України. Не забуваймо, що росіяни насправді відвели наприкінці весни тільки незначну частину регулярної армії від наших рубежів.
Може відбутися й таке, що цей самий наступ пройде за підтримки білоруських сил на іншому напрямку. Спільні навчання російської та білоруської армій вже не за горами. Цьогорічний «Захід 2021» повинен стати генеральною репетицією втілення такого сценарію.
Водночас, не менш агресивна робота ведеться і зі звичайними собі росіянами. Всі ударники пропагандистського цеху щодня нагнітають градус праведного гніву з екранів у кожній квартирі від Москви до Владивостока. В студіях державних телеканалів не забувають і про своїх українських сателітів з партії «ОПЗЖ».
Так, наприклад, нардеп Ілля Кива на російському «Першому каналі», виступив зі спічем в якому розповів про підготовку до розхитування човна зі середини. За його словами, вже на осінь цього року плануються заворушення за участі силового крила головної проросійської політсили. Мова, звісно ж, іде про так званих «Патріотів за життя». Кива сказав у ефірі, що вони зараз сильні як ніколи раніше. Цю інформацію підтвердив пізніше громадський активіст Сергій Стерненко в одному зі своїх нещодавніх відео.
Внутрішня соціальна нестабільність слугуватиме чудовим прикриттям для рукотворної, значно небезпечнішої за своїм змістом, агресивної акції із зовні.
Відтак, громадянське суспільство має перебувати в тонусі, аби в разі чого, дати відсіч потенційним недоброзичливцям. Зеленському ж, у свою чергу, доведеться, в такому разі, розглядати ідею із побудовою стіни між окупованими та вільними територіями цілком серйозно. Адже, виходячи із провідної ідеї, яку Путін заклав у своїй статті, одним тільки Сходом справа не закінчиться. Питання перегляду українських кордонів зараз стало притчею во язицех у публічному просторі Росії. При чому на всіх його рівнях: від кулуарних перешіптувань біля високих владних кабінетів до відкритих обговорень на рівні експертів. Це означає тільки одне – все таємне поволі стає явним. В цьому випадку таке оприявлення особливо небезпечне для нашої національної безпеки, якій і так скоро буде завдано шкоди на втраченому енергетичному фронті.
